— І ти не відмовився?
— Ні, що ти? Чому відмовляться, вона непогано виглядала, була така спортивна, зграбна. Як я сказав, що згодний, вона говорить: «Я зараз.» І вийшла в туалет переодягтися, повернулася в халаті. Вона так уміло мене направляла, відпочинемо і знову. Уже вроді засипаю, прокидаюся, бо відчуваю, що мені мінет робить, це вона мене так збуджувала. І так було всю ніч. Коли я приїхав, мене на вокзалі зустрічали. Запитують: «Що з тобою?» Я був «ніякий», вона мене використала максимально, як могла.
Креветки у Юзліса були смачними, він поливав їх спеціально зробленим соусом, а пиво пили безалкогольне, бо мав ще відвезти Ілентину до дому.
Реальність.
— Я принесла тобі «Золотий вус». — ЯКАСЬ дає Ілентині упаковану в кульку рослину.
— Чекай. Я зараз знайду які-небудь гроші. — Ілентина риється в сумці.
— Не потрібно.
— Якраз потрібно. Рослину потрібно купити, щоб гарно прижилася. Або вкрасти, тільки «вкрасти» уже не вийде.
Ілентина дає ЯКІСЬ пару гривен. Вони стоять втрьох біля театру: ЯКАСЬ, Ілентина і Таленка.
— Я зрадила своєму любимому Петі. Це не так, як тоді, коли я зрадила йому з Василем. Тоді Василь мене власне примусив. А цього разу мене ніхто не примушував, я сама захотіла, — розповідає ЯКАСЬ, схоже їй просто хочеться виговориться. — Мене виправдовує те, що я була дуже п’яна.
— Це не виправдовує! І де ти напилася? З ким? — Таленка знає ЯКУСЬ дуже давно, знає що можна від неї чекати.
— Ми були в котельні у того Бомжа, він опалює і там живе, був коньяк, а закуски не було. Я з самого ранку нічого не їла, мене розвезло зразу. Сіла їхати в трамвай, там було тепло і я зовсім сп’яніла. Тримаю в руці дві гривни, чекаю кондуктора, а поки він підійшов то задрімала. Білета ще не купила, а тут контроль. Біля мене сидів молодий чоловік, років на двадцять молодше мене. Він зрозумів ситуацію зорієнтувався, взяв мене під руку і ми вишли з трамвая, втекли від контролерів. Сіли на лавочку, я не доїхала зупинок дві. Кажу йому: «Ти мабуть народився під знаком «Лева», тільки такі люди можуть зробити дуже сміливий вчинок, врятувати мене від контролерів». Він говорить: «Так я «Лев». Потім він став розповідати, що сидів у тюрмі років сім, за вбивство. Вбив чоловіка, який хотів зґвалтувати дівчину. Його дівчина вийшла заміж, не чекала на нього. Розповідає мені це, а сльози йому котяться з очей, такі чоловічі сльози. Мені його так шкода стало. Я погладила по плечі, а він аж задрижав, давно з жінкою не був. — ЯКАСЬ схвильовано розповідає, а у Таленки й Ілентини очі вилазять з орбіт.
— Я йому говорю, що стара для нього, років на двадцять старша.
— Ні, ти молода і красива. Йдемо до тебе, бо до мене не можна, я живу з дядьком і він зараз дома, — каже він.
— До мене також не можна, я живу з батьками.
— Зараз щось придумаємо.
ЯКАСЬ розповіла, як він пішов і за триста гривен зняв квартиру на п’ять годин. Але вже через годину в неї защемило в спині, і серце дало себе знати, все таки вона випила зайвого.
— Говорю йому: «Вибачай, але що ж зробиш, не можу більше».
— Ти скажи, оргазм був чи ні? — Уточнила Ілентина.
— В нього був, а мені, так більш-менш нормально, але щоб оргазм, то ні. Який оргазм, як що мені стало погано? Я йому кажу: «Розумію, що заплатив ще за чотири години, але я таки більше не можу».
— Як що секс від жалості, оргазму не буває, — пояснила Таленка, Ілентина з цим згоджується, ЯКАСЬ широко відкриває очі.
— Я зрадила своєму Петі. Це так погано.
— Перестань, ти ж знаєш, що ти йому не потрібна, — говорить Таленка, Ілентина мовчить, вона не знає хто такий Петя.
— Але я його люблю, я почекаю поки стану йому потрібна.
ЯКАСЬ перевіряє, що має в себе в сумці. Дістає гаманець, бачить в ньому десять гривен. Про щось думає, прощається і йде. Ілентина і Таленка дивляться їй в слід.
— Ідіотка! говорять одночасно.
— Вона вже третій раз приходить. Арій був запропонував їй сексом зайнятися, от вона й приходить за обіцяним сексом, а він як її бачить то ховається. — Розповідає Таленці Ілентина, і ніби ілюструючи її слова з за рогу виходить Арій.
— Уже пішла?
— Чого ти ховаєшся? Пообіцяв секс, відповідай за сказане!
— Я пожартував, з нею не можна щось мати. Вона з тих, що вийдеш з дому вранці і побачиш, як вона спить в тебе під дверима всю ніч. Причепиться не відчепишся. Ні, мені така не треба. Та й щоб вона до мене заходила, перед сусідами соромно, часом, на себе щось таке як одягне, хай Ілентина скаже, вона бачила.
— Я вже говорила. Насилу вмовила її те плаття викинути. Чому вона так робить?