— Кругом дискримінація жінки. Як з чоловіком, всі згодні з тобою спілкуватися, а як жінка, ти нікому не потрібна.
— Причому тут дискримінація? На сорок жінок всього один чоловік в інтернеті, і той лінивий.
Реальність.
— Завжди ліпше робить, чим говорить.
— Не все зразу, Петер.
Ми продовжували нашу розмову, в Києві йшов дощ, не знаю як в Одесі.
— Випила каву, і спати хочеться все рівно. Як жити?
— Один мій знайомий лікар, коли сусіди при зустрічі починали його «завантажувати» своїми болячками, на запитання: «Що робить?» Впевнено відповідав: «Пити горілку!»
— Ти вже розповідав про це, він ще потім мав багато жінок. Мав, в значенні, сексом займався.
— Вибачай, але рецепт напрошувався.
— Як що потрібно і таке лікування дає результат, будемо пити. Може продовжимо про відчуття?
— Лади. Розкажи і ти, наприклад, що відчуваєш про анальному сексі?
— Ой! Не знаю. Я не робила цього. А що відчуваєш ти?
— Без черги говорити виховання не дозволяє. Добре, опиши секс в яких-небудь не звичних місцях, ти це робила? — Одесит є одесит, Петер торгується за кожне слово. Але ж про себе я знаю й так, мені цікаво знати про нього.
— Так, звичайно, це в мене було, залежить які місця рахувати не звичними.
— Не в закритій квартирі. В присутності інших, любі не стандартні.
— Коли я люблю, для мене не має нічого не звичного, глядачі мені не перешкода, окрім любимого, для мене нічого не існує.
— От і розкажи про що-небудь, наприклад з глядачами.
— Важко, адже я їх не помічаю, це потім вони говорять мені, що мене бачили. А для мене все звичайно.
— Бачили при сексі? І де ж це тоді відбувалося?
— На природі.
— На природі? Так вся молодість, рахуй, пройшла, що ж в цьому не звичного. Так що, і про груповий також не ти?
— І груповий також ні. Без твоєї допомоги ні про що писати.
— Сміливо ти взялася за мало відоме. Як же описувати те, що самій не відомо?
— З кожного по ниточці, бідному сорочка. І сама що-небудь узнаю, за одно. Опиши як ти в незвичайному місці.
— Так із ниток зліпиш, а платити за матеріал? — В Петера прокинувся дух одесита і він почав торуватися. — І бажана передплата.
— Передплата як? Залежно скільки ниток буде, чи може за кожну нитку окремо?
— В троє! Або залежить від кількості.
— Петер, давай так, ти описуєш свої відчуття в ситуації, а я по уяві, що могла б відчувати. Підійде? Це буде окремо за кожну ниточку. Опиши свій секс в незвичайному місці.
— Що ж описати, я знаю? Мінет в темному кінозалі, під час сеансу. Так і що описувати, останній ряд, сусіди не близько. Гострота відчуттів, звичайно, добавилася від місця знаходження.
— О! Який був фільм? Гострота, тому, що можуть помітити?
— Звичайно. А фільм мабуть не згадаю.
Петер ще трохи потужився згадати та так і не згадав.
Реальність.
— Киця і Іван! Що сталося? Не політизуйте!
Мовчун появився в інтернеті, коли з Кицею ми вже «побилися» і замовкли. Причина, звичайно була, Киця щось побачила в тих кавалеристах 1938 року, яких Мовчун вивісив у мене на сторінці. Мовчун вже знав, що я Арій, друг Ілентини, яка періодично заглядає на цей сайт і що це вона посилає йому коней. Ці кавалеристи були ним виставлені для неї, Ілентини, тобто, для мне, я так думала. Похвалила їх. І почалося!
— Ну що Іван може іншого написати. Перемістимо кордони, то побачимо, як буде коментувати. Очевидно, що радітиме.
— То не буде потребувати візу. — Втрутився Мовчун. В Киці не було причини на мене нападати, мабуть, ревність її змусила.
— На то виходило! Теж фанат. Я вже йду, велосипед мене чекає.
З запізненням я Іван, згоджуюся з Мовчуном, що так, в такому випадку не потрібно буде візи. Можливо то було б і все, як би я не побачила на Киціній сторінці її дебати з Мовчуном, під відеокліпом з того ж 1938 року. Спочатку вони мирно обговорювали зображене. Розпочала, як завжди Киця.
— А цілу історію розповідає Мар’ян Йонкайтіс, поет режисер, людина театру. Завжди архівні матеріали проносять дивний ностальгічний настрій. — Так мирно, майже поетично написала, Мовчун також впав в ностальгічний настрій, дата в фільмі нагадала йому сьогоднішній день.
— «Боже Тіло», сьогодні 23 червня. А я в ліжку.
Я не знаю чому він був в ліжку, з ким і що там робив. Але Киця, напевно, знала.
— Інфлюєнця не святкує. Для неї кожна пора годиться щоб вчинити атаку. Вчепилася до тебе дияволиця одна.
У відповідь на це Мовчун загнув матюком.
— Не погано нарядив її Іваном. То він розуміє без тлумача.