Провів рукою між м’яким тілом і гладеньким шовком. Шовк повторив і підсилив рух.
— А ще за те.
— Знаю, не зважаючи ні нащо.
Пестили один одного і бачили через прозору воду як рухаються їхні тіла обтягнуті шовком. Шовк м’яко повторював, дублював пестощі. Їхні рухи переливалися шовковим блиском. Іноді заплутувалися і проводили шовком по шкірі, шовком по шовку. Її рука через шовк пестить його пружні кулі, які перекочуються ковзають в гладенькі тканині. Потім пальці знаходять ще щось, те що поряд, охоплюють шовком і стискають ніжно, ритмічно, пружно.
Хвилі гойдають їх і мокра шовкова тканина пульсує та рипить від сильних рухів.
Реальність.
— Тема цікава, ти завжди любила на цю тему поговорить. Я думала ти знову тільки поговорити.
— Дуже багато людей відгукуються і розповідають.
Ілентина йшла з Кізочкою випити пива. Кізонька розповідала як подала до друку свою книжку, і цікавилася чи пише Ілентина.
— Я напевно буду в тебе не останнім персонажем, ти стільки про мене знаєш.
— Я про тебе ще не написала.
— Як не написала? А про що ж ти пишеш? Я в твоїй книжці називатимуся Кізонькою?
— Так, я поки, що залишаю ті імена, які є, а як напишу повністю, тоді можливо поміняю. Я пробувала міняти імена відразу, але заплутуюся, забуваю, хто є хто.
— Моє ім’я можеш не міняти, хоч чимсь прославлюся. В нас на кафедрі всі вже зійшли з дистанції «великого сексу» і прямо про це заявляють.
— Це не значить, що вони не думають. Тонін батько у вісімдесят років влюбився в двадцяти п’яти літню китаянку. Їй вірші писав, китайську мову вивчив, освоїв комп’ютер, мав сильний стимул до дії. А що в нього вже не було ніякої потенції, то факт. Тільки платонічні почуття.
— А як же мама Тоні?
— Вона померла.
Вони йшли тротуаром біля дороги. Ілентина не захотіла йти до озера, хоч Кізонька й переконувала, що комарів там не має.
— Кізонька, ти не уявляєш, Тонін батько вибив двері з квартири, коли китаянка до нього прийшла, Клим (Тонін чоловік) випадково замкнув його вдома. Так той не зміг почекати якісь пів години, поки б хтось повернувся, хто мав ключі.
— В нас на кафедрі одна моралістка, все говорить, що в восьмидесяті роки, як дозволили секс всі стали такими розпущеними. А що до восьмидесятих секс був заборонений?
— Не знаю. Мабуть в публічних місцях був заборонений. Міліція могла забрати, як що активно цілуються «на людях».
— А де ж як не «на людях»? Ми жили напроти кладовища, так там весь час активно займалися сексом. Моя перша проба сексу була в піонерському таборі. Мій ровесник, а може трохи старший, повалив мене в кущі. Але нічого, звичайно, не вийшло. Так що підлітковий вік в мене пройшов спокійно.
Дійшли до перехрестя. Стали думати, кудою. краще йти. Підійшла прохожа і запитала як пройти туди, куди вони йшли також. І Кізонька, яка до цього часу не знала і не орієнтувалася на місці, впевнено показала напрямок. Пішли всі разом. Напрямок був вірним.
— Дядько Ванька розказував, як я була в нього на ювілеї, зібралося майже пів села, згадували різне. Він після війни об’їждчиком робив. На коні поля об’їжджав. А одна жіночка на полі прилягла на стіжку. Дрімає, ноги трохи розставила, нікого ж не має, на ній труси до колін на гумках, такі які після війни носили, рожевого кольору. І дядько Ванька, проїжджаючи мимо, краєм ока помітив той рожевий колір, якось йому мелькнуло. Як на нього то подіяло, з того стіжка, тільки гумки від трусів у всі боки летіли. Виявляється все село про то знає, про ті рожеві труси, як він до них дорвався.
— Втратив над собою контроль? То якась магія рожевого кольору.
Після недавніх дощів знов зазеленіла трава, уже було видно Дніпро. Кізонька подивилася на, пройдений ними шлях.
— Ми могли б іти напряму, але не захотілося лізти в пісок.
— Хочеш також внести свій вклад в мою книжку? Давай!
— Про секс?
— Атож!
— Ти ж знаєш про той епізод.
— Я про нього потім напишу, давай щось нове.
— Ну, — Кізочка задумалася. — От, Лев Борисович, той все хотів, щоб я кричала: «Ї би мене!»
— І ти кричала?
— Ні.
— А що так? Раз треба.
— Та з нього поки того сексу доб’єшся, і такий той секс. Що ще тільки матюкатися осталося.
— Одесит пропонує груповий секс, він ти і я.
— Причому тут я?
— Я також ні при чому. Розповіла, що тобі був приснився восьминіг.
— Так тож восьминіг, а не літній одесит. Лев Борисович каже, що груповий то для тих, хто лінується сам напружуватися, і перекладає роботу на інших.
— Одеситу взагалі ніхто секс не обіцяв, ніякий, не те що груповий.