— Потрібно попарити, потім натерти спиртом, щоб прогріло. І то все, більш нічого, — радить Кулон.
— Потрібно взяти еластичний бинт і зробить тугу пов’язку, зафіксувати суглоб, — радить Ілентина. Кулон проти пов’язок і проти мазі, наполягає на своєму методі лікування.
— Кулон, розкажи краще про секс, для моєї книжки.
Кулон дивиться на Ілентину, від несподіванки замовкає.
— Який секс? Немає ніякого сексу!
— Розкажи про свій перший сексуальний досвід.
— Не має про що розповідати, то було гидко, мене підставили. — Відкриває і п’є з пляшки, щось схоже на сік чи компот. Повертається і йде геть. Жінки пробують повернутися до розмови, яку він їм був перебив. Пройшовши метрів п’ять, Кулон повертається.
— Мене підставив двоюрідний брат, кузен. Він потім використав те, що я в неї був, щоб з нею розлучитися. Не хотів продовжувати стосунки і використав мене.
Біля них зупинилася група, дві жінки і три чоловіки.
— Ми вийдемо до метро?
— Так! Спуститесь вниз. Але як що ви хочете швидше, то отам поверніть наліво і підете по Фролівській, так буде коротший шлях. — Кулон трохи йде з ними, показує де повернути. Коли повертається, Ілентина продовжує розмову.
— Як що він не хотів з нею бути, то ти тут ні при чому.
— Він сказав: «До тебе ходять всякі». І її покинув.
— У вас з першого разу нічого не вийшло?
— Все у нас вийшло! Я взяв пляшку вина, ковбаску, пішли до неї, вона тоді жила в гуртожитку.
— Ви не збиралися займатися сексом, а випили вина і так склалося?
— Чому не збиралися? Збиралися! Я сказав: «Пішли!» І ми пішли.
— Так вона сама хотіла, чому ти себе виниш?
— В неї була моральна травма, дитина народилася мертва, а чоловік її за це покинув. Вийшло, що я скористався травмою і ще їй травму добавив. Ніколи собі цього не пробачу.
— Ти зустрічався з нею?
— Ні. То був один раз і все. Тільки я забути і простити собі цього не можу. І ти уявляєш, коли я пізніше отримав квартиру, то якраз навпроти того гуртожитку. — Кулон знову п’є з пляшки і по запаху жінки зрозуміли, п’є вино. Випив, зітхнув і відійшов.
— Знаєш, Ілентина, як він відійшов перший раз, я не думала, що ще підійде.
— Я також, була переконана, що він піде, а розповідати не буде.
Кулон знову повертається до жінок, до розмови, і до пляшки.
Зробив ковток, провів очима молоду жінку, звернув увагу на дерев’яну прикрасу на її шиї.
— Я вам краще про останній сексуальний досвід розкажу. Зараз секс є спокійний, не потрібно берегтися, боятися, що вона завагітніє.
— Так це добре, ти можеш розслабитися, отримати задоволення.
— Добре, то добре, та тільки вже нічого не хочеться ні їй, ні
мені.
— Повна гармонія в сексі!
— Та не має в тому ніякої гармонії, Ілентино! Кращі роки, коли хотілося, пройшли марно.
— Кулон, як що зараз до стосунків добавить трохи гостроти?
— Яка гострота? Ти колись пробувала заточити олівець, в якого поламаний грифель? Точиш, точиш, вже, ось-ось, ще трошки, доходиш до грифеля, торкнув, а він зламався. І так знову й знову.
— Не таку гостроту. Наприклад, у вас йде процес, а заходить хтось, може сусід, ти змушений зробити паузу.
— Яка пауза, Ілентина? Не можна робити паузу, бо все зламається, ввесь олівець! Впаде і все пропаде, і олівець розм’якне, розплавиться. Все! Нічого не буде!
— Дерево розплавиться?
— Так, Таленко, розплавиться! — Кулон згадує породу дерева, яке при нагріванні не горить, а плавиться, називає скульптора, який працював з цим матеріалом. Розмова переходить на роботу з деревом, потім на політику.
— Кулон, політика, то вже не про секс.
— Ілентина, вони нас так «трахають», що то якраз і є самий секс. Для сексу потрібно приймати настойку мушки.
— То таке зілля?
— Ні. То такі мухи, комахи, з них роблять настойку для потенції.
— П’ють настойку з тих комах? На що тільки чоловіки не йдуть, ради тої потенції.
Черговий раз Кулон йде геть і знову повертається.
— Коли в мене була любов, то дійсно був секс!
— Це була твоя майбутня дружина?
— Це не важливо. Перший раз ми були з нею під грушею. Ми удвох в ночі під грушею на схилах Дніпра, ото було гарно.
Кулона покликали, і він відійшов до своєї першої дружини. Таленка з Ілентиною так і не дізналися, що відбувалося під грушею на схилах Дніпра.
Реальність.
— Мовчун у мене над морем, два роки тому. Обіцяла, знайшла, маєш.
Читаю від Киці повідомлення. І тільки прочитавши втретє, розумію, Мовчун був там, біля моря з Кицею, два роки тому. Не зараз, а раніше, Киця на морі цього року сама. Фотографії знайомі, Мовчун присилав їх мені, Ілентині майже рік тому. Після свого дня народження Мовчун не виходив в інтернет, за цей час можна було б заїхати куди завгодно. На фото він над морем. Добре що я маю таке фото, це погамувало мою ревність.