Тут і братики прийшли. Бачать, що їх комори відчинені, а Мудряк зажурений сидить, аж почорнів.
— Подивіться, що ми накоїли! — показав він головою у бік комор.
Зрозуміли миші, що покрали зерно один в одного. Посідали біля порожніх комор, носи похилили, мовчать. Засоромилися, бояться очі до гори підвести.
— Придумай щось, братику Мудряк! — Шустряк подивився на братика, як на свою останню надію.
— Придумай! Придумай! — стали просити інші.
— Цить! Не заважайте! Я вже думаю! — відсік Мудряк.
На ранок Мудряк наказав зібрати усе зерно, яке залишилося. Назбиралося два мішечки. Потім миші наносили в комори соломи та листя пожовклого, лушпинням з-під зерна притрусили.
— А тепер візьміть один мішок з зерном, йдіть в грудневу комору і те зерно зверху на купу висипте. Іншого мішка не чіпайте!
Так миші і зробили, як Мудряк звелів. Позабирав він у братиків ключі і наказав мовчати, про що б їх Жменька не розпитував.
Повернувся Хом'як з молодою дружиною. Не встиг поріг переступити, одразу мишей питає:
— Як ви тут порядкували? Зберегли моє добро?
— Так, пане Жменька! Все, як домовлялися. — відповідає йому Мудряк.
— То йдемо, оглянемо мої комори. Заодно і дружина подивиться!
Відчинив Мудряк грудневу комору. Подивився Жменька з порогу, нічого підозрілого не помітив.
— Добре! — каже. Хотів вже в січневу комору йти, аж Мудряк йому каже:
— Перепочинь, господарю, з дороги! Я вже тобі й чай заварив. А завтра продовжимо.
— Твоя правда. — Жменька справді з дороги заморився. — Добре! Завтра продовжимо. — Напився чаю з дружиною і позасинали.
За ніч миші все зерно в січневу комору перенесли і ним купу листя прикидали. Зранку оглянув Жменька січневу комору і теж нічого підозрілого не помітив.
— Добре! — хвалить він сторожів. Коли ж хотів в лютневу подивитися, Мудряк каже:
— Йдемо пане, покажу тобі, де ми це зерно провіювали, сушили. І дружину візьми, хай побачить! — Мудряк узяв хом'яка та його дружину попід лапки і в поле повів. А поки вони в полі були, миші все зерно до лютневої комори перенесли. Коли Жменька з Мудряком повернулися, оглянули лютневу. І знов нічого хом'як не запідозрив.
А за ніч все те зерно, яке в лютневій було, в березневу комору перетягнули. Відчинив Жменька зранку останню комору і теж листя не помітив.
— Дякую вам, миші, що зерно моє зберегли. — він потис лапи робітникам.
— Ми ж миші слова! — вдарив себе в груди Хитряк.
— Договір ми виконали. Ось тобі ключі від комор повертаємо, а ти документи підпиши, що все зерно на місці, ціле і неушкоджене. — каже Мудряк.
— І заплати нам за договором! — додав Товстяк, який вже добряче зголоднів.
Підписав Жменька документи, і видав їм належну платню — мішок зерна, який миші давно собі наладнували. Пішли миші, радіють, що хом'яка обдурили. В той же вечір влаштували бенкет і той мішок зерна дружно з'їли.
Надвечір пішов Жменька зерна набрати, що б каші собі наварити. Відкрив грудневу комору, запхав лапку в купу, і замість зерна осіннє пожовкле листя витяг. «Що це таке?!» — здивувався хом'як. Оглянув інші комори, а там таке саме листя. Лише в березневій трішки зерна було. З усіх комор лише мішечок назбирався.
— Обікрали! Обікрали! Злодії! — зарепетував хом'як. Раптом в голові промайнула думка: «Миші!! Це мишача справа!»
Розізлився Жменька, зціпив зуби й до зубра, лісового судді, жалітися пішов. Вислухав зубр уважно хом'якову історію, похитав головою з боку в бік, прицмокнув і каже:
— Ти мишей наймав? Наймав! Платню обіцяв? Обіцяв! Зерно перевіряв? Перевіряв! Документи підписав, що зерно в коморах? Підписав! Як ти тепер докажеш, що це миші тебе обікрали?
— А хто ж, як не вони? Це миші! Я знаю, що вони! Хіба ж цього мало? — розлючено кричав хом'як.
— Що б ти знав, за лісовими законами не можна звинувачувати без доказів! — суворо відповів суддя. — Спочатку знайди докази, а тоді приходь.
Зрозумів Жменька, що тут йому правди не знайти. Пішов від судді у розпачі. Сунеться стежкою, мов мара, голову до землі схилив, нічого не бачить. Назустріч йому лис. Побачив, що Жменька сам на себе не подібний і питає:
— Чого це ти, хом'яче, такий сумний і невеселий, наче побитий?
— Е-хе-хе… — зітхнув той. — Біда у мене. Обікрали.