— Ні, він мені обіцяв служити вірою і правдою. Він не такий. Макітра в мене замість голови!
— Шкода мені тебе, зайчику, як тебе там…
— Мене звати Вушок.
— А я Біла Лапка. Стережись його.
У ту ж мить з лісу вийшов щур Макітра, побачив зайчиху і закричав до неї:
— Пішла геть! Чого тобі треба?! Йди, бо гаком зараз дістанеш! — щур войовниче виставив поперед себе хвіст на якому, як ніж, зблиснув гак.
Розвернулася Біла Лапка й поскакала до лісу.
— Що вона тобі нарозказувала? — щур підійшов до зайця і пильно подивився йому прямо в очі.
— Казала, що ти пройдисвіт… — прошепотів Вушок.
— А ти що?
— А я не повірив.
— Молодець! Бреше вона! Славі моїй заздрить. Наступного разу, щоб ні на крок до неї не підходив, ані слова до неї не промовив! А то піду від тебе! Будеш сам з вовками розбиратися!
Макітра знову опустив лопухи на заячі очі, заскочив йому на шию і смикнув віжки.
Йшов Вушок невідомо куди, невідомо нащо і про Білу Лапку думав. «А що як вона правду казала?»
Не встиг заєць змучитися, як знову Макітра потягнув віжки.
Навколо Вушка щось відбувалося. Усюди лунали якість звуки, нерозбірливий шепіт, незрозумілі йому вигуки нелюдською мовою. Можна було б подивитися, але зайчикові стало страшно, то ж він не наважився підняти бодай одного лопуха. Крім того, як би це треба було зробити, то Макітра сказав би про це. Але ж він нічого не казав! Значить не треба нічого бачити. Для власної безпеки.
Тим часом, Макітра подався до щурячої нори і усім оголосив:
— Я приборкав зайця!
— Ти? Невже? Не може бути такого! — залунало звідусіль.
— Закладаюся на жменю горіхів!
Були й такі, хто заклався.
Вийшов тоді Макітра з нори, заскочив на зайця, прицмокнув, віжками тріпнув, і поскакав на Вушкові, як вершник на коні. Скаче заєць з усіх сил, аж у вухах вітер свистить, а щур примовляє: «Гайда! Скоріш!». Навколи гори обскакав і назад до щурячої нори примчав.
— Бачили? — питає тих, хто з ним закладався.
— Бачили… Таки правда. — визнають щурі. Й по жмені горіхів кожен Макітрі віддав.
— А можна й нам покататися? — питають інші.
— За горішки все можна! Один горіх — одне коло!
Посипалися на Макітру горіхи з усіх боків, лише мішок встигай підставляти. Усі на зайцеві покататися хочуть, навипередки платню несуть. Возить Вушок щурів безперестанку, а Макітра знай собі горіхи рахує, сміється, що таке багатство йому в лапи потрапило. Поки усіх бажаючих не покатав, не спинився.
Заєць від біганини змучився, лапи об каміння позбивав, а йому навіть води ніхто не дав. Напився з калюжі і заснув мертвим сном.
Позбирав зранку Макітра усі свої горіхи в мішки і на зайця їх прив'язав. Сам посеред тих мішків сів, як бедуїн на верблюді, і прицмокнув зайцеві. Тягне Вушок ті мішки, потом обливається.
— Куди ми йдемо? — питає Макітру.
— Куди-куди… На Кудикіну гору! Там вовків немає. А от тут бувають. Так що рухайся швидше! — Макітра вдарив зайця різкою по нозі.
— Боляче! — заскавучав той.
— Менше будеш дурних питань задавати!
Полуденна спека зморила подорожуючих. Вушок йшов, ледь перебираючи лапами. Щур куняв поміж своїх мішків і віжки мало не випадали з його лап.
— У-у-у-у!! — раптом почувся протяжний вий.
— Що це було? — вмить прокинувся Макітра.
— Я не знаю! Я ж не бачив. — відповів Вушок.
Щур прислухався, але нічого не було чути.
— Певно причулося, — він полегшено зітхнув.
Але знову десь недалеко хтось завив: У-у-у-у!!!
Макітра оглянувся туди, звідки лунав цей моторошний звук і побачив… здоровенного вовка! Він мчав на них стрімголов і був зовсім недалеко. Ще кілька стрибків і вони опиняться в його зубатій пащі.
— О боже! Вовк!!! — запищав щур і почав трясти віжки з усієї сили і бити зайця різкою. Але тому не треба було казати двічі: з слухом в нього все було добре. Заєць підірвався, як ракета, і помчав куди лапи несли.
— Рятуй мене, щурику! Рятуй! — пищав переляканий заєць.
— В нору! Мерщій в нору! — оговтався Макітра і керував віжками, вказуючи зайцеві шлях. А вовк не відстає!
Ось, богу дякувати, добігли й до нори. Встромив заєць голову, щур зіскочив, і за віжки тягне. А заєць в нору пролізти не може. Голову впхав так-сяк, а тіло не пролазить! Завеликий заєць для щурячої нори! До того ж мішками з горіхами обвішаний з усіх боків. А щур його за вуха схопив і в нору тягне. А той крекче, старається, але не влазить.