Наступне з'єднання виділило канал, тимчасово перекривши всі інші канали: [Мета: вбити зловмисників.]
Ох, чорт.
Я заблокував канал бота зі своєї стрічки та вигукнув: "Надзвичайна ситуація! Порушення шлюзу неминуче!" Я надіслав зображення з камери до Мікі, а через нього - до решти стрічок команди. Люди завмерли, і здавалося, назавжди, мені здавалося, що вони мені не повірять. Але я забув, наскільки повільно рухалися люди, коли я насправді приділяв усю увагу тому, що я роблю. Кадер вдарив по судновій сигналізації і запечатав два внутрішні люки між шлюзом і зоною екіпажу. Чудово, це дасть мені хвилину, може, дві.
Я сказав Абене: "Відведіть усіх на льотну палубу". Там був ще один люк, і він міг би купити ще хвилину. Я повернувся, щоб отримати доступ до відсіку під нами, де Герт і Вілкен зберігали свої речі.
Коли я вилазив звідти, я чув, як Абене кричала: "Швидше, іди", і я дізнався з каналу команди, що шатл прямує до станції, і Вібол лаконічно пояснює портовій адміністрації, що нас збирається порвати бойовий бот.
(Чесно кажучи, я теж не знав, що охорона станції може з цим зробити. Насправді, я впевнений, що вони тепер лаялася вголос майже так само сильно, як і метафорично.)
Камера на вході ввічливо показала мені, як зовнішній люк розбивається, а потім вийшла з ладу і померла. Бот зараз буде працювати над першим внутрішнім люком. Я оглянув купе і побачив, що Вілкен і Герт залишили сумку поряд з порожніми футлярами, де тримали свою броню, велику зброю зі снарядами, пачки з вибуховими речовинами та боєприпаси. Я покопався та знайшов ще один набір невеликих зарядів, які використовувалися для проходу через двері та люки. Коли я вхопив його, сумка стала порожньою, і я використав її, щоб зачерпнути зарядів та додаткові снаряди для зброї, що була у мене на спині. Це не було настільки корисним, оскільки я сумнівався, що в мене буде час їх використати. Можливо, мені слід було витратити час на те, щоб створити позицію, а не приходити сюди, сподіваючись на гідну зброю для знищення ботів. У боротьбі з ботами такі дрібні помилки розривають вас на частини.
У стрічці я чув, як Абене і Брейс передавали Хіруне до купе пілотів. Вони вже поклали там Еджіро. У моїй стрічці Мікі сказав: "Поспішай, поспішай." Абене веліла йому принести Герта, і це затримало його. Бойовий бот ударив по люку в купе пажирів. Я підвівся і повернувся, і тоді побачив склад обладнання оціночної групи.
Там були ящики та стійки інструментів для екологічних випробувань та відбору проб. Один з них був дрилем, розробленим для того, щоб виймати гарні круглі циліндри зі стін чи скель з будь-якої причини, яка потрібна людям для цього. Це було розширення, призначене для приєднання до пристрою пробовідбірника, але вони, напевне, взяли його, тому що Мікі був достатньо сильним, щоб підняти його та використати; трубка довжиною близько метра, яка використовує спрямовані вибухові фрези для вирізання керну.
Я перекинув мішок з боєприпасами на спину, вихопив трубу зі стійки, увімкнув блок живлення та поліз вгору по скобах.
Я повернувся у зону екіпажу, коли Мікі кинув Герта всід за за Абене і вдарив по ручному ущільнювачу люка. Люк упав, і Мікі обернувся. Я сказав: "Мікі, геть звідси! Сховайся в вантажному!"
"Ні, Рін, я сказав, що я тобі допоможу!"
У стрічці Абене кричала на Мікі, щоб він зайшов за ними, вона наказувала Кадеру відкрити люк, щоб Мікі зайшов всередину - і Мікі сказав їй, що "Мій пріоритет - це захист моїх друзів."
Зміна пріоритету, написала Абене. Пріоритет - захистити себе.
"Ця зміна пріоритету відхиляється," - написав їй Мікі.
Дриль нарешті увімкнувся і отримав доступ до мого каналу, щоб дати попередження про готовність та вибір потужності. Так, я хотів порвати протоколи безпеки, дякую за запитання.
Я мав намір передати дриль Мікі, щоб він міг вдарити бойового бота, поки я його відволікаю. Але бойовий бот вже підірвав люк і раптом опинився перед нами в зоні екіпажу, і не було часу на вироблення плану, на стратегію.
Бот знав, що я поряд, і повернувся, тягнучись до мене, коли я підняв дриль. Мікі відштовхнувся ногами від люка, що захищав доступ до пілотів, і стрибнув. Він пролетів по салону, тілом розбив плаваючий дисплей, прямо біля голови бойового бота. Я не знаю, чи Мікі намагався відволікти бойового бота, чи він бачив, як я робив подібну атаку на бота, коли Вілкен лежала на підлозі, і пробував продемонструвати ту ж техніку. Повітря виривалося з кабіни під тиском, далі вниз по коридору доступу і виходило зі зруйнованого повітряного шлюзу, і коли Мікі стрибнув, потік дав йому додатковий приріст швидкості.
Бот впіймав рух і відвернувся від мене, підняв і простягнув руку, щоб спіймати Мікі за тулуб, і я отримав час, щоб вдарити дрилем прямо у бік бота, де був його мозок. У дрилі завили фрези. Я не встиг надійно опертися, і незабаром віддача відкинула мене назад і на три секунди мій зір став чорним.
Я лежав на палубі, і все, що я чув у каналі, - це люди, які кричали з кабіни пілотів, люди, які кричали через комунікацію до портової адміністрації, і аварійну сирену шатла, яка переконувала, що всі знають, що повітря вибухонебезпечно витікає через порушення блокування. Дриль лежав на мені, і я відштовхнув його і сів. Я чув, як Абене кричала від туги, але не був впевнений, коли це сталося.
Бойовий бот все ще стояв, але вже не рухався, його суглоби завмерли. Основна фреза пройшла через тулуб з одного боку до іншого і вилучила акуратний керн захисного екрану та процесорів бота. Серцевина була викинута з задньої частини інструмента і впала на палубу. Я зрозумів, що саме вона стукнула мене по голові. Я думаю, що незважаючи на вказівки, я неправильно вперся.
Мікі був зім'ятий перед ботом, і щось виглядало не так. Я почав підніматися на ноги, намагаючись побачити, як Мікі був пошкоджений. Щось виглядало не так, тому що груди Мікі були розчавлені, його процесор, пам'ять, все, що було Мікі, було розчавлене одним ударом бойового бота.
***
Я просто сидів на палубі. Шатл наблизився до станції, і люди були на зв'язку, розмовляючи з диспетчером з кабіни. Вони не могли опустити люк через пошкодження у шлюзі, а я не відповідав на їхні спроби зателефонувати мені на канал або в комунікацію. Я все ще надсилав зображення зі своєї камери на стрічку команди, і вони бачили бій та останній момент життя Мікі з моєї точки зору. Перш ніж перервати з ними зв’язок, я почув, як Абене ридає, Хіруне намагається її заспокоїти, інші шоковано бурмочуть.
Мені також потрібне повітря, хоча й не так багато, як людям, і, можливо, саме його відсутність змусила мене відчувати себе таким повільним і роз’єднаним. Я використав станційну стрічку, щоб знову запінгувати транспортник, і сказав, щоб він розблокувався зі станцією, і надав йому координати зустрічі. Його спокійне підтвердження здавалося дивним, ніби все було нормально і нічого страшного не сталося.
Вібол стукала по той бік люка екіпажу, закликаючи: "SecUnit, ти там? Будь ласка, дайте нам відповідь!"
Мені потрібно було забиратися звідси. Я встав на ноги і пішов коридором до шафки з евакуаційними костюмами. Я одягнув повний костюм EVAC з маневреними струменями, і вибух повітря, як тільки я запечатав шолом, дозволив мені відчути себе краще. Я не забув залишити шафку відкритою і відстебнути інші костюми, тому, коли хтось помітить, що один костюм пропав, вони вважатимуть, що це сталося під час нападу, і костюм був витягнутий з іншим сміттям. Я хотів, щоб вони подумали, що зі мною теж це сталося, що я був висмоктаний зі шлюзу частинами. Потім я пройшов коридором до зруйнованого шлюзу, вибрався назовні і полетів геть.
Я раніше не користувався таким костюмом (зазвичай люди не дозволяють ботам-убивцям плавати в космосі без нагляду), але внутрішня стрічка інструкцій була дуже корисною. До того часу, як корабель прибув, я зміг влетіти у його шлюз як професіонал.
Для станції це виглядало так, ніби транспортник зупинився, щоб пропустити шатл, щоб човник міг безпечно сісти у слоті ПА. Я не думав, що хтось буде дивитися на датчики і зауважить втечу SecUnit'а у костюмі EVAC.