Але він запитав: Але чому ні? Я розповідаю Доні Абене все. Вона мій друг.
Вважаючи Мікі роботом-тваринкою Абене, я чесно думав, що перебільшую. Він був навіть більш дратівливим, ніж я очікував, і я передбачав досить високий рівень роздратування, можливо, аж до 85 відсотків. Тепер я дивився на 90 відсотків роздратування, можливо, навіть 95.
Мені вдалося утримати свою реакцію окремо від корму. Це було непросто. Я сказав: "Це має бути таємницею, що ми захищаємо Дону Абене та інших. Ми не можемо ризикувати, щоб хтось дізнався про це."
Гаразд, я сказав це. І не був впевнений, як він це сприйме. Мікі міг бути не таким простим. Можливо, він просто вирішував, як повідомити про мене? Але потім він сказав: "Пообіцяй мені, що Дона Абене та всі мої друзі будуть у безпеці."
У мене було жахливе відчуття, що все дуже серйозно. Я не очікував бота на рівні АРТа, але бот, який вимагає довірливих відносин? Напевне люди справді закодували його як дитячий розум чи як домашнього улюбленця. Або його код був розроблений таким, щоб навчатися самостійно, відповідаючи на те, як ви до нього ставитесь?
Я вагався, тому що, хоча я б хотів не бачити (знову) вбиту групу людей, я не був їхнім SecUnit'ом або навіть удаваним консультантом з питань безпеки. Важко захистити людей, коли ти не можеш дозволити їм побачити тебе. Але Мікі чекав, і я хотів, щоб він мені довіряв, тому я сказав, я обіцяю.
Добре. Як тебе звати?
Це застало мене зненацька. Боти не мають імен, SecUnits не мають імен. (Я дав собі ім'я, але воно було приватним.) Я використав ім'я, яке дав Айресу та іншим моїм бідним німим людям, які продали себе компанії і напевне вже зрозуміли, наскільки це погано. "Рін. Консультант з безпеки Рін."
"Це не твоє справжнє ім'я. - По каналу я міг сказати, що він справді збентежений. - Воно не схоже на справжнє."
Очевидно, що Мікі отримував від корму більше, ніж я думав. Ім'я було тим словом, яке мені потрібно було сказати. Я нічого не приготував на такий випадок, і, напевне в моєму буфері не було нічого, що було би хоч віддалено корисним. Я вирішив за краще бути чесним (я знаю, я теж був здивований) і сказав: "Рін - так звати мене зараз. Я нікому не кажу свого справжнього імені."
"Добре. Я розумію, Рін. Я нікому не скажу, що ти тут. Я буду твоїм другом і ти допоможеш Доні Абене та нашій команді."
Правильно. (Я мало не сказав: Гаразд.) Я не міг сказати, чи це відповідь за замовчуванням, чи Мікі дав мені урочисту обіцянку. Як би там не було, Мікі або розповість людям про мене, або ні, і якщо я збирався продовжувати, то повинен був припустити, що цього не станеться. "Чи можеш ти надати мені системний доступ до вашого трансферу? Я хочу переконатися, що все безпечно."
"Добре." - Дані почали надходити через канал.
Те, що вони називали кораблем, насправді було місцевим транспортним засобом для дослідження/транзиту ближнього космосу з двома рівнями місць для проживання екіпажу плюс вантажний трюм, який був перетворений на біолабораторію. У нього не було диску, щоб пройти крізь червоточину, але він міг потрапити в будь-яке інше місце в системі. Ніякого пілот-бота, мінімальна автоматична пілотна система, яку я звик бачити на космічних кораблях. Не настільки надійно, якщо всі, хто здатний виконувати на кораблі функції більш високого рівня, отримали травми або втратили працездатність. З іншого боку, ви не могли доставити на човник програмне забезпечення для вбивства пілот-бота, бо бота просто не було.
У човника також не було незалежної SecSystem. Я бачив у деяких ЗМІ поза межами корпорації Rim, що внутрішня безпека там менш важлива, а увага зосереджена більше на потенційних зовнішніх загрозах, ніж за контролем власних людей. Я не думав, що це правда, але вже стикався з відсутністю зацікавленості у спостереженні за працівниками станції в їх приватних приміщеннях. Таке ж поводження з моїми колишніми клієнтами було у PreservationAux. Це змусило мене замислитися про життя на Preservation, але я придушив цю думку. Напевне це було нудне місце, де кожен дивився на SecUnits так, як і скрізь.
Мікі надав мені повний доступ, тому я здійснив невелику екскурсію у його пам’ять про попередні поїздки. Це був гарний човник, набагато приємніший, ніж усе, що надала компанія; навіть оббивка була чиста і відремонтована. Це було ще однією ознакою прихильності GI до проекту тераформування; інакше Мікі приїхав би сюди у великому транспортному вантажному модулі або на буксирі за допомогою спеціального транспортера, завбільшки як корабель.
Мені потрібно було їздити на внутрішньому каналі Мікі так, як АРТ їздив на моєму, хоча на відміну від АРТа я не міг цього зробити на значній відстані між станцією та планетою. Хорошим моментом було те, що на борту човника було багато місць, де можна було сховатися, навіть не упаковуючись у шафу. Поганим було те, що у мене не буде систем, щоб бачити все, жодних камер, крім очей і вух Мікі.
Так, я не був у захваті.
Мікі, мені потрібно буде використовувати твої системи для моніторингу ваших… - я майже сказав "клієнтів". Мені знадобилася майже ціла секунда, щоб я міг використати слово, яке хотів почути Мікі - …ваших друзів. Мені потрібно, щоб ти був моєю камерою, і дозволь мені використати твої можливості сканування. Іноді мені може знадобитися говорити через тебе, видаючи себе за тебе, щоб попередити Дону Абене та ваших друзів про речі, які я вважаю небезпечними. Ти можеш дозволити мені це зробити?
Очевидно, що з доступом, який Мікі вже дав мені, я міг би окупувати Мікі і зробити все, що я хотів, а потім викреслити все це з його пам'яті. Я зробив це з Кораблем, але Корабель був низькорівневим ботом і не мав достатньої самосвідомості, щоб зафіксувати це. Роблячи це з Мікі… Але я не знав, що б я зробив, якщо б він сказав ні.
Мікі сказав: "Добре, я так зроблю, консультант Рін. Це трохи страшно, але так я буду впевненим, що моїм друзям ніхто не завдасть болю.
Це здавалося надто легким. Я майже запідозрив пастку. Або… Мікі, ти даєш таку відповідь на кожен запит?
Ні, консультант Рін, - сказав Мікі і додав знак розваги 376 (посмішка).
Або Мікі був ботом, якого ніколи не ображали, не брехали і не поводилися ніяк інакше, крім як з поблажливою добротою і усмішкою. Він дійсно думав, що люди - його друзі, тому що вони так само ставились до нього.
Я повідомив Мікі, що збираюся зникнути на деякий час. Мені потрібно було заспокоїти свої почуття на самоті.
Розділ третій
Я скористався коридором для перевезення вантажів, щоб пройти через занедбаний торговий центр і вийти у зону посадки. Шаттл був закріплений у районі портового управління, і, на щастя, там працювала камера безпеки. Мені вдалося оглянути місце і побачити, що все чисто. З каналу Мікі я дізнався, що двоє членів екіпажу стояли на контрольній палубі, виконуючи передпольотну перевірку, а інші все ще перебували у своїй основній лабораторії і уточнювали останні списки.
Я заморозив передачу з камери лише на стільки часу, щоб перебігти по тіньовій зоні посадки і дістатися до шлюзу. Я подав вхідний код, який надав Мікі. Шлюз відкрився, випускаючи ковток рециркульованого повітря, яке, за даними мого сканування, було набагато чистішим за те, що було на станції. Напевне і пахло краще. Я зайшов всередину, закрив шлюз і видалив запис входу з журналу.
Через код доступу від Мікі я міг чути канал людей. Я чув, як Кадер, один з двох пілотів-імпів, що піднялися на льотну палубу човника, запитав: "Хіруне, це ти?"
Хіруне відповіла: "Що? Я все ще в ПА. Ми вже виходимо."
"Дивно, мені здалося, що я почув відкриття люка."
"Запис у журналі відсутній, - додала інший пілот, Вібол. - Я думаю, що твої вуха заплуталися у шумі."
"Тепер я повинен піти і перевірити це, щоб довести, що ти не помилилася", - сказав Кадер.