ПРАВИЛО 11
Якщо в когось нестерпний характер, це має свої причини
«Не витрачайте час на людей, які того не варті»
Багато років тому я працював із молодиком, який зажив слави мовчазного відлюдька. На тій роботі я був новачком, і всі говорили мені, що немає жодного сенсу намагатися розговорити його — хіба що мені не шкода свого часу. Здавалося, вони мають рацію. Було майже неможливо дочекатися від нього бодай бурмотіння.
З якоїсь невідомої причини я сприйняв це як особистий виклик. Я справді не знаю чому — та точно не з доброчесності. Хай там як, але я ставив йому запитання та не відступав, доки не отримував відповіді. Запитання поступово ставали конкретнішими й потребували повніших відповідей. За кілька місяців я вже міг вести з цим молодиком пристойну розмову.
І знаєте що? Він виявився чудовим хлопцем. Інші теж почали спілкуватися з ним, і він розкрився. Приблизно півроку по тому наш колега набув неабиякої популярності. Як з’ясувалося, він був зовсім не похмурий, просто страшенно замкнений у собі, тому що в особистому житті йому довелося пережити жахливі часи — ніхто з нас про це не знав. Щойно набравши впевненості, він здобув підтримку всіх своїх «нових» друзів, а ми отримали в його особі приятеля й теж виграли.
Дарма що мотиви, які керували мною, не були чеснотливими, — я отримав цінний урок. Час, який ми витрачаємо на людей, ніколи не минає даремно. Іноді ви не помічаєте результатів, іноді вони очевидні, та в будь-якому разі іншій людині будуть корисні ваша увага й товариськість. Вам може видаватися, ніби ви намарно витрачаєте на неї час, а за декілька років дізнаєтеся, що ваші зусилля надзвичайно сприяли підвищенню самооцінки цієї людини.
Одні люди стримані, як мій приятель, а інші, може здатися, зі шкури пнуться, бо вони надто войовничі чи нудні, нерозсудливі чи дратівливі. Та звідки вам знати, що ховається за їхньою поведінкою, доки ви не спробуєте докопатися до суті? Вам необов’язково ставати найкращими друзями, та ви можете приділити їм увагу й доброзичливо до них поставитися. За більшістю негативних рис характеру стоять певні причини, і, можливо, у минулому цих людей є таємниці, що все пояснюють.
Проте будьмо відвертими. Є випадки, коли з певною особою ніяк не вдається налагодити стосунки. Може статися, що заради когось ви доклали надзвичайних зусиль, але вами знехтували, ваші старання не оцінили. Чи навіть гірше (дякувати Богу, це трапляється нечасто) — людина повелася з вами дуже грубо чи зневажливо відгукнулася про вас за вашою спиною. Така людина була не варта ваших зусиль, еге ж? Однак результат нічого не змінює. Ви вчинили правильно, дотримавшись високих моральних норм, і це головне.
Насправді не нам судити, хто вартий нашого часу, а хто ні. Як гравці за Правилами, ми ставимося добре до всіх, не з’ясовуючи, чи «заслуговують» вони на таке ставлення. Ми нічого не втрачаємо, натомість інколи можемо відкрити щирого, надійного друга в людині, від якої нічого подібного не очікували. А це фантастичне відчуття.
ПРАВИЛО 12
Терпеливо ставтеся до тих, хто поводиться по-дурному
«Коли болить, не до веселощів»
Біль мучить вас, дратує, пригнічує, обмежує ваші можливості. Вам здається, що світ несправедливий до вас. Ви не в змозі втішатися життям.
Чи в змозі? Очевидно, має бути якась межа, за якою це неможливо. Проте є люди, які радіють життю за будь-яких умов. Неважливо, що вас турбує — головний або зубний біль, артрит, зламаний зап’ясток, ускладнена застуда чи міжхребцева грижа, — почуватися нещасним необов’язково.
Одного разу я мав дуже повчальну розмову з приятелькою, яка хворіє на хронічний артрит. Я запитав її: «Тебе весь час мучить біль?» А вона відповіла: «Та ні, не мучить. Просто болить і все». Сьогодні більшість людей сприймає постійний біль як страждання. Та моя знайома вирішила поставитися до цього по-іншому, тому вона не вважає свою хворобу за муки. Мене це неабияк уразило, і з того часу я застосовую її підхід щоразу, коли мені стає боляче. І вона має рацію. Коли визнаєш біль, він завдає значно більше страждань, ніж тоді, коли переконуєш себе, що все гаразд.
Ви, мабуть, помітили цікаву річ: якщо вам усе набридло і, втомлені, ви їдете додому після довгого робочого дня в переповненому потязі, а тут хтось із усієї сили наступає вам на ногу, біль досить відчутний; однак, якщо ви граєте у футбол, насолоджуєтеся романтичною прогулянкою за містом або захоплено слухаєте енергійну музику, стоячи в натовпі перед відкритою сценою, такий самий інцидент навряд чи приверне вашу увагу. Це доводить, що відчуття болю залежить від того, як ми до нього ставимося. Якщо ви дозволите йому заволодіти вами та впливати на ваш настрій, він вас знищить. Тож будьте насторожі.