ПРАВИЛО 4
Не сподівайтеся, що ваші батьки досконалі
3
Зрозуміло, я сподіваюся, ви ніколи не розповісте про це моїм дітям. Я ділюся тут із вам своїми таємницями…
«Батьки відповідають за ваше майбутнє»
З’ясувавши, що ваші батьки не є досконалими — і досконалими бути не можуть, — можна зробити логічний висновок, що насправді ви не маєте права звинувачувати їх, раптом вони щось зроблять не так. Вони докладають усіх зусиль.
Припустімо, вам повідомили, що ви повинні, приміром, очолити національну залізницю4. Але ви не маєте відповідної освіти. Вас змусили лізти у воду, не розібравши броду. Ви вважаєте, що з першого дня вам усе вдасться? Звісно ні. То чому ж ви тоді розраховуєте, що ваші мама і тато все робитимуть правильно, коли так само, не підготувавшись, з головою поринуть у ваше виховання? На той час, коли вони зрозуміють, як поводитись із немовлям, ви вже вчитиметеся ходити. Щойно вони опанують премудрості нового етапу, ви підете до школи. Коли й там усе ніби налагодиться, ви перетворитеся на підлітка, і знову треба починати з початку.
Щобільше (хоча, поки ви дорослішаєте, ви, можливо, маєте про це дуже приблизне уявлення), їм іще доводиться працювати, виховувати ваших братів і сестер, приділяти увагу власним батькам, долати родинні кризи, розв’язувати фінансові проблеми й вирішувати всі інші справи. Узявши це до уваги, буде не дуже розсудливо покладати на них провину за кожну помилку, якої вони припустилися.
Батьки не мають випробувального терміну, аби з’ясувати, чи здатні вони обійняти свою посаду. Доглядати чужих дітей — зовсім інше. На той час, коли ви зрозумієте, наскільки добре вам удається виконувати свої обов’язки, ви вже не матимете змоги від них відмовитися. І хай виявиться, що вам це не до снаги, що, у біса, ви зробите? Безумовно, більшість батьків, попри все, досить гідно виконує свою роботу, та ніхто не може бути весь час бездоганним.
Важливо, щоб критерієм оцінювання дій батьків були їхні наміри. Якщо вони роблять усе можливе, щиро турбуються про ваші інтереси, люблять вас, ви не повинні вимагати від них більшого. Є люди, які отримують набагато менше. Як сказав один експерт із виховання дітей, «ваша робота як батьків — лише оберігати їхнє життя, доки вони не будуть здатні діставати допомогу». Врахувавши попереднє правило і подорослішавши, ви більше не мусите дотримуватися їхніх указівок.
Зауважу лише, що деколи ви можете звинуватити своїх батьків, якщо вам не пощастило та перепадає від них. Якщо ваші батьки застосували до вас протиправні дії — фізичне, словесне, сексуальне чи психологічне насилля, виявили злочинну недбалість, тоді ви маєте право звинувачувати їх. Але навіть у такому разі, якщо ви здатні таки пробачити їм, пробачте. Не тому, що вони на це заслуговують, а тому, що на це заслуговуєте ви.
ПРАВИЛО 5
Дайте батькам спокій
4
Якщо ви живете в такій країні, як Ісландія, де немає залізничного сполучення, вам доведеться вигадати щось рівноцінне.
«Проти вас увесь світ»
Насправді, наше життя сповнене білими та чорними смугами. Буває, що люди ставляться до нас погано або, коли пощастить, приділяють нам увагу. Нам усім трапляються чудові вчителі та друзі-негідники, ненадійні мами й тати, проблемні брати та сестри чи дорослі, які підтримують нас у дитинстві… усе це різнобарвне оточення впливає на нас. Звісно, врешті-решт хтось виявляється щасливішим за іншого, та всім доводиться переживати важкі миті. Але й приємні також.
Однак, щойно ви почнете жити окремо від батьків, ваше життя залежатиме від вас — ким би ви не були. Ви не можете постійно звинувачувати людей у всьому, що у вашому житті складається не так, як вам би хотілося. Ні батьки, ні школа, ні хтось інший не винні у ваших негараздах. Можливо, у минулому, у ранньому дитинстві, так і було, проте не зараз.
Це не відсутність співчуття. Це не байдужість із мого боку. Я просто називаю речі своїми іменами. Ніхто, крім вас, не в змозі покращити ваше майбутнє. Немає сенсу звинувачувати інших людей у тому, що вони зіпсували вам дитинство, а потім приймати від них естафету та псувати собі доросле життя. Коли ви не здатні достойно прожити своє життя, чому ви вважаєте, що інші повинні були впоратися з цим?