Саме в цей момент відкриваються двері та з бару виходить Давид. Мій щасливий образ в мить зникає, усмішки на обличчі ніби й не було. Роблю вигляд, що мені абсолютно всерівно хто він, відвертаю погляд і дальше продовжую непохитно стояти на місці. А в думках лише одні слова - йди до Марти. Давид обережно прямує до мене, так ніби мене щойно уразило струмом і підходити потрібно маленькими кроками, не більше десяти сантиметрів.
- Ревнуєш.
- Ти добре подумав, перш ніж таке сказати?, -різко кидаю я.
- Неозброєним оком бачу, ревнуєш., - промовляє він. І я помічаю на його обличчі задоволення та легку посмішку. Ох, як же він мене розізлив. Я готова зараз кинути йому щось в лице, аби тільки та хамовита посмішка зникла. Натомість я не промовляю й слова, обертаюсь до нього спиною і дивлюсь на небо. Куди подівались всі зірки? Чи це я настільки зла,що їх не бачу, чи вони теж вирішили подразнитись зі мною?
Я чую дихання в потилицю. Він підійшов так близько. Спокійний, відчуваю на його обличчі посмішку. Вже зовсім іншу. Так, я вмію відчувати його, ми з дитинства разом, знаємо один одного надто добре. Але зараз відчуваю себе вже не дитиною. А ще чую, як по всьому тілу пробігли мурашки від його подиху. Руками бере мене за плечі. Мені подобаються його дотики. «Обніми,обніми»- десь далеко крутиться в моїй голові: «обніми мене». І він обіймає. Своїми сильними і такими рідними мені руками обіймає мене і я забуваю як дихати. Повертаюсь до Давида обличчям, втуляюсь носом в його груди і слухаю його серце. Воно б'ється, як моє перед екзаменами у школі. Стоїмо так майже годину, без слів. Нам їх не потрібно. Давид завжди розумів мене, а я його, ми довго могли мовчати, і при тому нам було зручно. Так, нам зручно мовчати разом. Тільки зараз я розумію, наскільки важливо знайти людину, з якою добре мовчати.
- Ти така гарна, -пошепки говорить Давид, -Така жіночна, ніжна. Я здається розумію, на що він натякає, але не буду й слова вимовляти. Нехай говорить, я хочу його слухати. Він шепоче мені на вухо моє ім'я, по-особливому, так як тільки він мене називає, а далі піднімає рукою моє підборіддя і цілує(це не перший наш поцілунок, скажу одразу. Ми цілуватись вже одного дня , мені тоді було вісім чи дев'ять років. Після невдалої спроби ми тиждень не грались разом і старались не бачитись). Мої ноги стають ватними, я відповідаю на поцілунок, цього разу такий справжній і такий дорослий, відчуваю як язик Давида проникає в мій рот. Ми цілуємось. Ніжно, пристрасно і довго. Одною рукою він обіймає мене за талію,а іншою за потилицю. Дякувати Богу, що ніхто не покинув святкування та не бачив нас тоді. Таких молодих і таких гарячих.
Четверта година ранку. Лежу на своєму ліжку і не можу прийти до себе. Поряд спить Софійка, вона бачить гарні сни, а її сестра ніяк не може навіть заплющити очей, не кажучи вже про сон. Ми разом, Давид запропонував мені зустрічатись по дорозі додому і я не довго не роздумуючи погодилась. Я щаслива. Мені подобається цей хлопець і я більше не можу опиратись сама собі в цьому. Ми не просто друзі і не по-дружньому я ревнувала його. Хватить гратись в дитячі ігри, дражнитись, напевно вже час дати волю почуттям і бути щасливою.
Наступних два місяця літа ми провели разом і я поділю наш роман на дві частини. Першу частину можна назвати нашим солодким періодом: ми бачились майже кожного дня, гуляли вдвох, без друзів та подруг і нам було добре. Я ходила до нього додому. Його батьки давно за кордоном, тож вони з братом живуть одні. Коли Павла не було, ми купували різних смаколиків, приходили туди дивитись фільми, а інколи просто повалялись на ліжку. Ночувати я не залишалась, це було б непристойно, навіть якщо б ми спали окремо. Батьки та сусіди б такого точно не зрозуміли.
Та за два тижні до мого повноліття, в кімнаті у Давида між нами зав'язалась розмова про серйозність наших стосунків. Я давно чекала цієї теми і тоді була готова до всього. Бо добре розумію, що в ньому кипить гаряча молода кров, та й у мені теж. Сьогодні він по-особливому привабливий, як ніколи раніше. Давид завжди був обережним зі мною та не дозволяв собі нічого зайвого, а мені інколи так і хотілось сказати йому: - я готова, готова стати жінкою і хочу, щоб це зробив Ти. Як я і передчувала, наша балаканина швидко перетворилась на гарячі поцілунки. Пристрасно і ніжно ми цілували один одного в губи, шию, ключиці, я міцно обняла його та відчула - він збуджений. Я дала зрозуміти Давиду, що хочу його. Він цілує мене та обережно кладе на ліжко. Мені страшно, але я довіряю цьому юнаку, як нікому іншому в світі не можу довіритись. І не довірюсь ніколи, була впевнена я тоді. Повільними рухами Давид знімає мою сорочку та розстібає бюстгалтер. Його дихання щоразу важче і моє бажання від цього зростає. Жодні поцілунки не робили мене такою збудженою як зараз, жодні екзамени не змушували моє серце битись з такою силою. Він гладить моє тіло(ніколи не думала,що такі міцні руки можуть бути настільки ніжними), спускаючись щоразу нижче. Я відчуваю його пальці, мій організм реагує і я видаю легкий стогін, потім ще і ще. Я заплющила очі, коли зрозуміла, що зараз буде боляче. - "Моя Марі, я тебе кохаю". Більше слів не було. Я стала жінкою. Це не був просто секс. Ми займались коханням. Може в єдине у моєму житті.