Друга частина нашого роману стартувала тоді, коли Давид почав вважати, що я "його". Я називаю її власницьким періодом. Після того, як я не могла більше назвати себе дівчиною, я відчула, що вже не повністю належу собі, мені було важко звикнути до того, що моя свобода тепер стала такою обмеженою і я зовсім не хотіла з цим миритись. Я більше не могла дозволити собі гуляти з дівчатами та іншими хлопцями, якщо там немає Давида. Навіть на своєму дні народження мені було незручно розмовляти з особами протилежної статі, коли Давид спостерігав за нами. Я відчувала, що він злився, коли я спілкувалась з іншими хлопцями, йому завжди здавалась,що я фліртую. Але сам він ніколи не виказував мені претензій на рахунок цього. Можливо, боявся що я можу піти. Згодом так і сталось, я пішла.
Наприкінці літа, після вечірки ми йшли разом з бару та сварились. Сьогодні вдень я сказала Давиду, що відчуваю себе ще надто молодою до таких серйозних стосунків і перш за все повинна думати зараз про навчання. Насправді я сама тоді не знала чого хочу. Я шукала кохання, а коли знайшла, зрозуміла що хочу втекти. Я хотіла свободи.
Давид трохи випив на вечірці, тож наш сварка набирає обертів.
- Скажи, в тебе появився хтось інший? ,- такого суворого тону від нього я ще не чула, - Хто в тебе є?!
У відповідь я просто розсміялась, та через хвилину пожаліла про це. Давид майже на всю вулицю закричав:
- Ти вважаєш себе принцесою?! Можеш гратись почуттями інших як захочеш?!, -далі замовк,ми зупинились. Я глянула йому в очі. Ніколи раніше там не було стільки гніву як зараз. Він був дуже злим, і якби це був хтось інший, я могла б припустити, що мене можуть вдарити. Але не Давид. Він не здатний мене скривдити. Хоча зараз такими словами, він робить мені боляче. Дивлюсь на нього і не можу повірити, що Давид може бути таким грубим до мене. Він завжди лагідний та добрий, що з ним сталось? Невже він думає,що зараз може покращити ситуацію і після його промови, я ще захочу мати з тією людиною щось спільне?
- Давид, ти зараз зіпсуєш все остаточно. - тихенько мовила я.
- Ти! Ти все зіпсувала! Я кохаю тебе, а ти поводишся зі мною,як з маріонеткою! Думаєш тільки про себе. Ти ніколи не думала своєю головою, як мені? Мені легко бути з тобою? Мені легко змиритись з тим, що ти завжди в центрі чоловічої уваги, а ще гірше - бачити, як тобі це подобається? Я ніколи тобі цим не дорікав, старався зрозуміти тебе, я цінував наші стосунки! - таким же тембром продовжив Давид.
Цього разу вже не витримую я, його слова дуже розгнівили мене, викрикую Давиду в очі:
- А може треба було дорікнути, якщо ти такий бідолашний зі мною?! Може ти занадто слабкий для такої жінки як я, що не можеш мене приборкати?! - ,різко обриваю свій крик на останньому слові. О, лишенько, що я наговорила.
Після недовгої паузи звучать слова:
- Бажаю знайти тобі сильного чоловіка твого рівня. - ,спокійно промовляє Давид і йде.
Я мовчу, не можу й слова вимовити йому навздогін, бо не знаю що сказати.Йду додому. Я занадто пізно зрозумію, яким правим був цей чоловік і наскільки самозакоханою була я. Ще зрозумію, що саме я зробила з нього такого грубого, холодного і несправедливого до жінок. Я змінила Давида, і ніколи собі не пробачу. Він мав рацію - я думала тільки про себе. Та про це пізніше.