А Еск загубилася.
Це виявилося не так просто, але врешті-решт вона зуміла. Для цього знадобилося пірнути між двох яток, а потім прослизнути у найближчий вузенький провулочок. Бабуня сто разів попереджала її про моторошні жахіття, які чатують у містах. Звідси випливало, що стара не так уже й добре тямила в головознавстві — адже тепер Еск була сповнена рішучості побачити кілька таких жахіть на власні очі.
Насправді, оскільки Огулан був місцем досить варварським та малоцивілізованим, єдиними жахіттями тут були дрібні крадіжки, непрофесійні будинки розпусти та пияцтво до стадії втрати рівноваги, або до стадії співу, або до обох стадій одночасно.
Згідно з нормами поезії, через ярмарок слід пропливати, як білий лебідь пропливає водами вечірньої затоки. Але певні труднощі практичного характеру змусили Еск рухатися в юрмі радше як дитячий електромобільчик — рикошетом між перехожими, тоді як над її головою на цілий ярд випинався костур. Дехто обертався — і не лише тому, що костур зачіпав їх по головах; через місто вряди-годи проходили чарівники, але оце вперше тут бачили чарівника чотирьох футів на зріст і з довгим волоссям.
Уважніший спостерігач міг би помітити, що там, де проходила Еск, коїлися дивні речі.
Взяти чоловіка з трьома перевернутими чашками, який припрошував невеличкий натовп поринути разом із ним у дивовижний світ теорії ймовірності за допомогою сушеної горошини. Він практично не звернув уваги на маленьку постать, що кілька секунд серйозно спостерігала за ним — а тоді з усіх його чашок раптом градом посипалися горошини. Чи не миттю він загруз по коліна в бобових. Ще глибше він загруз у неприємностях: раптом стало ясно, що він винен кожному з присутніх купу грошей.
Була там і маленька змучена мавпочка, яка роками тупцяла на ланцюжку туди-сюди перед господарем, який тим часом виконував на катеринці щось моторошне. Мавпочка раптово обернулася, її очиці спалахнули червоним, вона щосили увіп’ялася зубами в ногу господаря, розірвала ланцюжок і рвонула дахами, прихопивши жерстяного кухля з усім вечірнім виторгом. На що пішли ці гроші, історія замовчує.
Марципанові качки в коробці на лотку неподалік зненацька ожили й, шурхнувши повз продавця, з радісним кряканням посідали на річку (де до світанку й розтанули — отакий вам природний добір). Сам лоток тим часом ковзнув кудись у провулок, і більше його не бачили.
Що б там не казали поети, а Еск рухалася ярмарком, як підпалювач лукою, всипаною висохлим сіном, або як нейтрон у реакторі; гіпотетичний спостерігач міг би відстежити її хаотичний рух за спалахами істерії й насильства. Проте, як і будь-який хороший каталізатор, сама вона не брала участі в процесах, які ініціювала, й доки всі негіпотетичні спостерігачі відводили очі від того, що відбувалося, вона вже давно розважалася деінде.
Одначе Еск почала стомлюватися. Бабуня Дощевіск у цілому схвалювала нічний спосіб життя, але жодним чином не схвалювала перевитрату свічок. Тож якщо їй треба було почитати після заходу сонця, вона зазвичай умовляла сову посидіти на спинці крісла й читала її очима — а Еск належало лягати спати. Наразі відповідний час давно минув.
Дівчинка побачила перед собою двері досить гостинного вигляду. Разом із жовтим світлом звідти вихлюпувалися на бруківку життєрадісні звуки. З костуром, який, немов демонічний маяк, продовжував випромінювати розсіяні чари, Еск рушила до дверей — стомлена, але повна рішучості.
Власник «Мазурика»[7] вважав себе світською людиною, і не дарма: адже він був надто дурний, аби бути справді жорстоким, і надто ледачий, щоб бути по-справжньому лихим. Хоча його тіло побувало по всіх усюдах, його розум ніколи не вибирався за межі його мізків.
До палиць, які розмовляють, він не звик. Особливо якщо палиця говорила писклявим голосом і просила козячого молока.
Відчуваючи, як усі присутні дивляться на нього і шкірять зуби, він обережно перегнувся через барну стійку. Еск, знизу вгору, вперлася в нього поглядом. Дивися в очі, завжди навчала Бабуня: збери свою силу, виграй у «хто кого передивиться», ніхто не здатен обіграти у «хто кого передивиться» відьму — ясна річ, крім кози.
Власник, якого звали Скілер, раптом усвідомив, що дівчисько, на яке він дивиться згори вниз, неначе зневажливо примружує очі.
— Чого? — спитав він.
— Молока, — повторила дитина, продовжуючи щосили свердлити його поглядом. — Його дають кози, знаєте?
Скілер торгував лише пивом, яке, на думку відвідувачів, давали коти. Запахів «Мазурика» не стерпіла б жодна хоч трохи поважна коза.
— У нас такого немає, — сказав він, пильно дивлячись на костур, причому його брови змовницьки зійшлися над переніссям.
— А ви пошукали б, — запропонувала Еск.
Скілер відхилився назад за стійку — почасти аби уникнути погляду, який витискав з його очей сльози симпатії, а почасти тому, що в його голові почала вимальовуватись жахлива підозра.
Навіть посередній бармен схильний відчувати стан свого пива — а флюїди, що струменіли від великих діжок за його спиною, більше не відлунювали веселощами хмелю. Натомість тональність стала куди ближчою до молочної.
Для перевірки він повернув кран і побачив, як у підставлений кухоль полилася скручена цівка молока.
Костур усе ще стирчав над шинквасом, немов перископ. Скілер міг би заприсягтися, що палиця й справді за ним спостерігає.
— Не витрачайте дарма, — почув він. — Колись іще подякуєте.
До такого тону Бабуня вдавалася, коли Еск не виявляла належного ентузіазму щодо повної тарілки поживного зеленого салату, вивареного до жовтизни та знищення останніх вітамінів. Однак для надчутливих Скілерових вух це був не припис, а пророцтво. Він здригнувся. Годі було й уявити, що ж має з ним статися, щоб він почувався вдячним за суміш несвіжого пива з прокислим молоком. Швидше вже він помре.
Не виключено, що він і справді помре.
Скілер надзвичайно старанно протер великим пальцем і без того майже чистого кухля та наповнив його з крана. Він уже зауважив, що більшість гостей тихцем покидають приміщення. Ніхто не любить чародійства — особливо чародійства в руках жінки. Хто їх зна, тих жінок, що їм спаде на думку наступної миті.
— Ваше молоко, — сказав він, додавши: — Панночко.
— Скільки коштує? — спитала Еск. Бабуня постійно повторювала: завжди виявляй готовність заплатити — тоді й робити цього не доведеться; людям подобається, щоб про них думали добре, це головознавство, дитино.
— Ні-ні, я й на думці не мав, — поспіхом сказав Скілер. Він знову перехилився через стійку. — Але чи не могли б ви, е-е-е, якось перетворити все назад? У цих місцях не дуже часто замовляють молоко.
Він трохи відсунувся вбік. Перед тим, як пити молоко, Еск сперла костур на стійку, і шинкар почувався поряд із ним некомфортно.
Еск поглянула на нього поверх своїх молочних «вусів».
— Я нічого не перетворювала. Я просто знала, що це молоко, бо я хотіла молока, — заявила вона. — А що це взагалі було?
— Е-е-е... Пиво.
Еск подумала. Вона непевно пригадала, що якось пробувала пиво, і смак у нього був якийсь відстійний. А от що вона пам’ятала куди краще — то це те, що всі в Міцних Горішках вважали значно кращим за пиво. То був один із найпотаємніших рецептів Бабуні. Цей продукт був корисним для здоров’я, бо рецепт включав винятково фрукти, плюс неодноразове заморожування, виварювання та обережну перевірку крихітних крапельок запаленою свічкою. Дуже-дуже холодними ночами Бабуня, бувало, вливала їй у молоко крихітну ложечку цієї рідини. З огляду на те, що рідина зазвичай робила з металом, ложечка була дерев’яною. Еск зосередилася. Вона пригадала смак — і виявила, що з допомогою того незначного вміння, яке почала опановувати, але все ще не розуміла, здатна розкласти смак на маленькі кольорові шматочки...
Худюща жінка Скілера вийшла зі своєї кімнати подивитися, чому запала така тиша, але корчмар помахом руки змусив перелякано мовчати і її; Еск стояла, ледве помітно похитуючись, її очі були заплющені, вуста ворушилися.
...маленькі шматочки, що не пасували до її задуму, поверталися до безмежного моря форм, звідки натомість виловлювалися потрібні, з’єднувалися, а ще там було щось на кшталт такого гачечка, який означав, що ці шматочки можуть перетворити щось на свою власну подобу, а тоді...
7
В оригіналі — Fiddler’s Riddle, причому перше слово, «скрипаль», англійською має ще значення «шахрай», «ошуканець», а друге, «загадка», теж може означати «обман», «шахрайство» чи «підступ». —