На екрані монітора в кабінеті шефа Ленглі з’явилося обличчя Брайєна Вудрафа, заступника міністра оборони по НДДКР.
“Хочу поінформувати присутніх у цьому конференц-залі представників електронного бізнесу, що з ініціативи Пентагону створено ряд консорціумів. Мета — успішна реалізація програми Ес-Ді-Ай. Створена також спеціальна група військово-промислових корпорацій та дослідних організацій для розробки комп’ютерних програм і технологій. Контракти на роботи вже надані “Макдоннал-Дуглас” та “Ай-бі-ем”. Пентагон також виділив корпораціям “Грумман”, “Локхід” контракти на загальну суму близько шістдесяти мільйонів доларів для досліджень у рамках програм Ес-Ді-Ай. В разі успішного випробування нового типу ракети, над якою працює “Тексас інструмента”, Пентагон перекаже на банківський рахунок корпорації 6 мільярдів доларів. А всього, як ви знаєте, Ес-Ді-Ай коштуватиме близько трильйона доларів. Однак не слід забувати, що кожен мільярд доларів, асигнований сьогодні на якусь військову новинку, завтра принесе десятки, а то й сотні мільярдів прибутку. Одне слово, від вас вимагається ініціатива і хист справжніх бізнесменів і спеціалістів…”
— А це Сідней Керр, представник Національного центру стратегічної інформації, — прокоментував помічник президента появу на стінному екрані високого, астенічної будови чоловіка років п’ятдесяти, з довгим сивим волоссям.
“Ми повинні забезпечити Сполученим Штатам технологічне лідерство у всіх системах зброї шляхом використання останніх науково-технічних досягнень. Необхідно створити ефективну базу для гарантування національної безпеки США в майбутньому. Слід різко обмежити експорт досягнень електронних технологій, що можуть мати потенційне військове значення. Дедалі зростаючий вплив світового ринку і захист інтересів національного капіталу вимагає відповідного зміцнення позицій держави в галузі зовнішньоекономічних зв’язків. Нам слід зробити рішучі кроки у напрямку масового використання електронних засобів ведення військових дій, а також з усією відповідальністю подумати, яким чином об’єднати в мобільний комплекс усі нові види та потужні комп’ютери. Росіяни не витримають запропонованого нами темпу модернізації озброєння. їх економіка задихнулася б від такого тягаря”.
— Представник Федерального інституту науково-технічного співробітництва, — знову почувся голос помічника президента.
З екрана до присутніх у кабінеті шефа ЦРУ і до нас з Томасом звертався джентльмен з яскраво вираженими рисами англосакса, типовий підкорювач Дикого Заходу. Цьому тридцятип’ятирічному блондину не вистачало лише дикого мустанга, вилинялих джинсів, картатої сорочки, чобіт зі шпорами і, звичайно, кольта.
“Щоб захопити в свою орбіту не лише країни третього світу та європейські держави, а й комуністичний блок, ми повинні забезпечити комп’ютерній політиці відповідну ідеологічну базу. Проведений нами аналіз показав, що науково-технічна революція в галузі електронної техніки — новий і надзвичайно ефективний інструмент зовнішньої політики, який вимагає жорсткого державного контролю. Роль держдепартаменту повинна особливо зрости. Ми повинні пам’ятати, що кожне рішення, прийняте нами сьогодні, діятиме як мінімум до кінця століття…”
— Ще один кадр з виступу завідуючого Відділом адміністративного контролю за експортом у країни соціалізму міністерства торгівлі США, — швидко проказав Спілберг.
“Ми мусимо бути дуже обережними з передачею новітньої електронної технології Радянському Союзові. Наша пропаганда має зробити все можливе, щоб у громадськості країн світу склалася вигідна для США думка: потік ноу-хау, науково-технічної інформації, ліцензій, патентів іде від нас до них. Росіян же слід позбавити взагалі будь-якого доступу не лише до новітньої технології, а й до відповідної продукції. Наша відмова від санкцій та ембарго в торговельній політиці з Радянським Союзом передчасна. Хто, як не ми, лідери сучасного науково-технічного прогресу, покликані диктувати іншим країнам шляхи науково-технічного розвитку? Лише ми, американці, маємо моральне право визначати в інших регіонах світу межі використання нової технології”.
Екран монітора в кабінеті шефа ЦРУ погас. Гості й господарі Ленглі схрестили свої погляди на помічникові президента.
— Нагадаю присутнім, — продовжив той свою доповідь, — що на цій нараді бізнесменам і промисловцям ще раз було роз’яснено, які вигоди вони матимуть у разі успішного розв’язання ряду науково-технічних проблем з метою реалізації програми стратегічної оборонної ініціативи. Було наголошено на тому, що клієнти Пентагону дістають статус найбільшого сприяння при реалізації замовлень. Так, за звичайну електролампу, яка в супермаркеті коштує 25 центів, військово-морське відомство платить фірмі 21,1 долара за штуку. Ярд електричного кабеля коштує ВПС 50 доларів, у той час як для цивільних потреб він обходиться в 3,6 долара. По-моєму, коментарі зайві.
Повинен відзначити, що деякі компанії проявляють належну ініціативу, справжній американський розмах, сприяючи освоєнню космосу. Так, недавно створена компанія “Інтернешнл бізнес космос” разом із своїм підрядчиком “Сервісіз інкорпорейтед” вже отримала дозвіл адміністрації Білого дому на виведення “космічних катафалків” на навколоземну орбіту. Отож, коли забажаєте (зробивши при цьому в своїй духівниці відповідну примітку-застереження), то ваш прах у спеціальних урнах з допомогою ракети буде відправлено на небеса. Так би мовити, ближче до господа і раю.
Серед присутніх виникло пожвавлення.
— Так ось, — вів далі помічник президента, — “космічний катафалк” може взяти на борт понад десять тисяч урн-капсул. Погодьтеся, у цьому щось є. Недарма наш президент удостоїв похвали енергійних бізнесменів. Звичайно, подібна комерційна діяльність проходить з відома Пентагону. Скажу більше: днями “Ей-бі-кей” одержала державний підряд вартістю півтора мільярда доларів на будівництво специфічної богоугодної моделі “Шаттла”. Як ви розумієте, вигода для обох сторін тут очевидна. Військові зможуть зайвий раз переконатись у надійності аерокосмічної й комп’ютерної техніки та її технології, а надійність, швидкодія та мініатюрність — три кити, на яких повинна базуватись ефективність нашої автоматизованої системи ПРО і програми Ес-Ді-Ай. Що ж стосується бізнесменів, то вони робитимуть свій космічний бізнес…
Фіцуотер натис голубу кнопку, зображення щезло з екрана монітора. Я нерозуміюче подивився на приятеля.
— З точки зору інформації про “Ай-бі-кей”, нічого цікавого на цьому відеоролику більше немає, — пояснив Томас. — Але, гадаю, і цього досить, щоб загорітись інтересом до космічних бізнесменів.
— Маєш рацію, — погодився я, не зводячи погляду з лисого аналітика. Чи не підкине він ще якийсь сюрприз? Але обличчя Фіцуотера зберігало непроникність. — Дивний симбіоз: програма Ес-Ді-Ай і похоронна комерція, — спробував було міркувати вголос, щоб розворушити приятеля. — “Космічна лихоманка” в апартаментах розвідувального відомства — зрозуміла річ. Але встрявати в авантюру з “космічним катафалком” і навіть виділяти підозрілій компанії шалені кошти?.. Тут щось не так…
— Ти мало знаєш кухню цих авантюристів. “Зоряні війни”, по суті справи, — ва-банк для них. І все ж вони йшли на це…
— Поки їх не зупинили, — докинув я.
— Так. Зупинили. На щастя. Однак пластирі нам все ще доводиться накладати, а іноді її вдаватися до хірургічного втручання, — засопів начальник аналітичного сектора. — Зрештою, ти це знаєш не гірше від мене. Що стосується твоїх сумнівів і підозр на адресу “Ай-бі-кей”, то мушу трохи розчарувати. Компанія й справді займається похоронами в космосі. Ось тижневої давності номер “Ель Меркуріо”. — Фіцуотер простягнув мені розкриту газету, що лежала біля осцилографів. Тицьнув пальцем у лівий верхній кут. Міг цього й не робити. Звідти одразу ж кидався в очі претензійний заголовок: “До раю або до пекла — через ворота “Ай-бі-кей”.