Таких, як ви, у нас називають вундер… вундер… — Малюсінькі пальчики незграбно клацнули.
— Вундеральте, мій принце, — негайно прийшов на допомогу зелений камзол.
«Похилий вік! — поморщився Максим. Та ж йому тільки у березні стукне вісімнадцять!»
Якщо, звичайно, одоробало з ковадлами замість кулаків не стукне його до того.
— У кого це «у вас»? — байдуже запитав Широбоков. — Звідкіля ви узагалі взялися?
— О, це довга історія! — попередив зелений камзол, а синій закотив величезні очі до стелі, начебто відшукуючи на ній мікроскопічні тріщинки.
— Нічого, — заспокоїв Максим, згадавши Сергійовича і його нову любов, яскраву і, схоже, взаємну. — Думаю, що до завтрашнього ранку нас ніхто не шукатиме. Валяйте, розповідайте.
І йому розповіли.
Коли король Нюк, володар маленької планетарної держави Чальдина, почав забувати своє нескладне, по суті, ім’я, природа змилостивилася над старим і послала до нього спадкоємця. Малий, ледь почавши говорити, охрестив себе Ромуальдом і поставив батькові вимогу не затягувати процедуру передачі повноважень. Тому, як тільки спадкоємець зміцнів настільки, що навчився відривати від столу королівську печатку, старий монарх із полегшенням зняв корону зі своєї потемнілої від пережитого голови і переклав на юну голівку Ромуальда, а сам пішов на спочинок. Несподівано для себе він захопився бодібілдінгом, парасерфінгом, фрідайвінгом і іншими безневинними забавами, якими люблять потішатися пенсіонери, ті що благополучно перейшли шістнадцятирічний рубіж. А оскільки екс-королева, як і раніше, всюди супроводжувала свого чоловіка, то не було нічого дивного в тому, що три роки поспіль, десь у проміжку між двадцятиденним марш-кидком через пустелю та сходженням на крижаний пік, вона принесла чоловікові другу дитину, також хлопчика.
Весь перший рік свого існування малюк мовчечки зносив тягар екстремального способу життя, бовтаючись у похідному ранці за спиною в матері, однак після закінчення цього терміну люб’язно попросив представити його до королівського двору, як того вимагають закон і правила пристойності. Переглянувшись і спільними зусиллями згадавши, що означає «до двору», колишні король і королева зручніше перехопили весла (а розмова відбулася під час швидкісного сплаву по гірській ріці) і спрямували тримаран за течією, туди, де виростали з граніту стіни й вежі їхньої фамільної резиденції.
Однак «до двору» молодий принц не придався. Ромуальд зустрів новоз’явленого брата, м’яко кажучи, без ентузіазму і навіть відмовився від бесіди з ним, порушивши тим самим неписане правило про уважливе ставлення до молодших. Причину такої поведінки неважко було зрозуміти. Розбещений владою, Ромуальд у свої чотири з хвостиком почував себе ще цілком здатним подбати про довірену йому планету-державу і не палав бажанням передавати кермо влади в чужі, нехай навіть більш гідні, руки. Закон про успадкування недвозначно вимагав від нього поступитися своїми правами молодшому нащадку королівського роду, але амбіції не дозволяли цього зробити. А можливо, тягар влади притлумив свідомість монарха, змусив передчасно розтратити відпущений запас кмітливості, і тепер він не усвідомлював своїх дій. Як би там не було, замість того, щоб всадовити молодшого брата на трон і покласти на його голову корону, Ромуальд вирішив відправити небажаного родича у вигнання. Заслати на безлюдний острів. Ув’язнити в острозі. Словом, куди завгодно, де завгодно, аби подалі й на довше. Придворне оточення Ромуальда не насмілилося перечити його рішенням, оскільки здебільшого складалося з ретроградів, тих, що розміняли другий десяток та були згодні на все, тільки б тихо провести решту свідомого життя на теперішніх посадах. Лише кілька обурених голосів пролунало на підтримку законного спадкоємця і древніх традицій. Батьки опального принца на той час уже ледве розрізняли право та ліво і також не змогли забезпечити сина істотною підтримкою у боротьбі за трон. Але в один з поодиноких моментів просвітління батько Нюк урочисто вручив сину свої порвані боксерські рукавиці.
У такій ситуації маленькому принцові не залишалося нічого іншого, як, не чекаючи на вирішення власної долі, не знайшовши допомоги і співчуття на рідній планеті, разом із жменькою прихильників вскочити в перший-ліпший готовий до старту зореліт і спробувати долі у чужих світах.