— І що ж ви вчинили?
— Я? Нічого! А що тут можна вчинити? Тим більше, дитячий паштет я вже не їм…
Олександр скрипнув зубами. Він не помилився — перед ним сидів ще тільки початківець, але вже екстерном закінчений псих. І часу на розмови з ним було шкода, і відвертітися не вдавалося.
— Точніше, — поспішив виправитися хлопець, побачивши, що повів розмову не в те річище, — почав не я, а інститут фізики. Вони там щось придумали… Із часом, простором… Загалом, вийшло чудово, тільки в обмежених… е-е-е… межах і тільки з рідиною. Доробити ніхто не може. Чомусь…
Олександр пригнічено зітхнув.
— Hi, будь ласка, вислухайте! — заскиглив хлопець так зворушливо, як може скиглити вовкодав, якому не дали задушити схопленого вовка. — Мені дуже потрібна ваша допомога, мені дуже потрібні ваші гроші… Лише триста п’ятдесят доларів, щоб відкупитися від армії! А цей винахід принесе вам більше! Мільйони! Мене через нього з кафедри поперли, а вас воно зробить багатієм! Повірте!
У їхній бік уже косували зацікавлені працівники заводу, особливо ті, що стояли біля холодильників із продукцією фірм-конкурентів. Шукаючи підтримки, Олександр глянув на бармена.
Бармен, людина, яка знала свою справу і звикла до складнощів з відвідувачами, здається, цього разу розгубився. Точніше, він завмер, як сфотографований, не відводячи очей від перекинутої догори дном банки пива. З банки двома струмочками-змійками, бурштиновими на лакованому дереві, спливав шляхетний напій…
Отут Олександр зрозумів, що напій уже хвилин п’ять як витікав, а до цього його півгодини з успіхом цідив студент-невдаха.
Олександр підхопився й згріб зі столу бляшанку. Густий переливчастий у приглушеному світлі стрижень рідини, як змій-розвідувач з «Безодні» Камерона, заструмів з отвору вертикально вниз і обірвався, не дійшовши до підлоги. Олександр потрусив банкою, і струмочок, немов прив’язаний, покірно задзижчав слідом.
— Неймовірно, — прошепотів він.
— Ну а я що казав?! За це і поперли! — жалібно проголосив хлопець. — За застосування загальнолюдських знань до власних ницих потреб…
І заломив за банку таку ціну, що за неї можна було півлітрову виливати з золота і по всьому периметру інкрустувати діамантами. Куди там цим доларам…
Чутки про новий сорт пива і про нову чудову тару ходили заводом уже два тижні, починаючи з сімнадцятого лютого, і весь цей час ніхто не міг збрехати нічого конкретного. Говорили, що пиво буде відкриватися з двох боків, завдяки новому морфологічному сплаву; що розробляється сорт — «Космічне», розлите в банки з композитів і нанофібрів, які витримують тиск у 300 атмосфер і перевантаження в 25 «же», неминучі при доставці контейнерів на орбіту в балістичних снарядах. Йому ж таки відразу приклеїли аналог «Підводне», яке можна пити в оточенні солоної води, — поверхневий натяг пухирців напою відштовхував будь-які сторонні суміші, навіть слину. Олександр, почувши нову гіпотезу, гідну інституту перспективних розробок, тільки посміювався. І знову, неначе водолаз з «Підводним» у глибину водойми, заглиблювався в працю.
Завісі таємничості призначено було нарешті-таки відкритися під час офіційної презентації партії дослідних зразків перед радою директорів у просторому кабінеті, який повністю відповідав такому випадкові.
Четвертого березня, о п’ятій годині вечора двадцять пар уважних очей буквально прикували Олександра до планшета, поруч з яким на помпезному постаменті розташувалася шухляда з дослідними зразками. Безумовно, директори очікували на байки про «же» і «атмосфери», і на язиці в кожного вертілися давно заготовлені запитання на зразок: «Кого ви вважаєте потенційними споживачами такої продукції, і чи буде вона конкурентноздатною в обраному вами сегменті ринку?» Тому Олександр подумки відповів «Не дочекаєтеся!», згадав понеділок, коли чотири години поспіль з неприхованим задоволенням випробовував зразок і, взявшись у боки, почав:
— Це нововведення викличе величезний інтерес до нашої продукції у всьому світі.
А потім, піднявши дослідний зразок якнайвище, перекинув його догори дном, точнісінько, як заповзятливий здоровань два тижні тому. Утім, не точнісінько. У цьому випадку маркетинговий хід був ефектнішим.
У кабінеті ойкнули, коли дорогоцінне пиво з характерним дзюркотом полилося вниз, і з полегшенням зітхнули, коли струмок завис у тридцяти сантиметрах від підлоги. Точніше, від дорогого і чистенького паласу, на який досі чудом не було пролито тут не каву… Не зупинившись на цьому фокусі, Олександр став крутитися на місці, так що відцентрова сила перевела низку бурштинових бісерин у горизонтальне положення. Потім — «вісімка»…