Теза із рішення: «…Колегія суддів також враховує, що як тільки до участі у розслідуванні справи був допущений захисник, ОСОБА_7 відразу відмовився від даних ним раніше показань, пояснивши це тим, що він дав їх під тиском з боку працівників правоохоронних органів. У рішенні в справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Права захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника…»
88) рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 01 лютого 2013 року, справа № 1490/5513/12, судді: Хомік І.М., Губа О. О. та Погорєлова Г. М.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30099866
89) рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2014 року, справа № 677/161/14-к, суддя Чорна Л. М.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39422092
90) рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2014 року, справа № 676/620/13-к, суддя Драч І.В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37216146
91) рішення Хмельницький міськрайонний суд, справа № 2218/16375/2012 від 30 грудня 2013 року, судді: Навроцький В. А., Трембач О. Л. та Баєв С. М.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36653760
92) рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2013 року, справа 11–56/2012, судді: Кулеш Л. М., Латюк П. Я. та Задворний О. Л.
93) рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року, справа № 206/3255/14-к, суддя Маштак К. С.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42159604
94) рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2012 року, справа № 1–52/2011, та рішення від 29 листопада 2011 року, справа № 1–222/2011, суддя Левко В. Б.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27300807
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19635784
95) рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року, справа № 677/161/14-к, судді: Цугель І.М., Задворний О. Л. та Шершун В. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42123833
Теза із рішень: «…як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право захисту буде, в принципі, непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника…»
96) рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 грудня 2011 року, справа № 1/0312/248/11, суддя Федонюк С. Ю.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19751061
97) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, судді Орлова С. О., Беха М. О. та Кульбаба В. М.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34653139
Теза із рішення: «…право не свідчити проти себе вимагає, зокрема, від сторони обвинувачення у кримінальній справі не допускати — при спробах доведення своєї версії проти обвинуваченого — використання доказів, здобутих за допомогою методів примусу чи тиску всупереч волі обвинуваченого…»
98) рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, справа № 814/501/14, суддя Желєзний І.В.
Теза із рішення: «…Так, у Рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначено, що «Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо…»