105) рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 червня 2013 року, справа № 0312/2431/2012, суддя Ференс-Піжук О. Р
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31921461
Теза із рішення: «…Суд, прийшовши до такого висновку, також бере до уваги оцінку аналогічній обставині, яку Європейський суд з прав людини дав у рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року (п. 53), вказавши, що «як правило вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуються викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника». З’явлення із зізнанням ОСОБА_3 писав без участі захисника 31 травня 2011 року, будучи з 30 травня 2011 року затриманим у Нововолинському МВ УМВС. (а. с. 44 т. 1…)»
106) рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року, справа № 408/2475/12, суддя Чайкін О. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36291188
Теза із рішення: «…Також суд критично оцінює у якості доказу вини підсудного його зізнавальні покази (Т.1 а. с. 61, 65), надані ОСОБА_2 під час його допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого, оскільки вказані докази є неналежними і здобуті незаконними шляхом. До такого висновку суд приходить з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року, в якому Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отриманні під час допиту без присутності захисника. Окрім, того у рішенні по справі «ОСОБА_18 проти України» від 19 листопада 2009 року Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що обвинувачення, яке здебільшого ґрунтується на зізнанні у вчиненому злочину, отриманого від засудженого за відсутності захисника, і які дають підстави сумніватися у добровільності їх надання, вказують на порушення конвенційних прав і на те, що під час досудового слідства допущено грубе порушення права на захист…»
107) рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року, справа № 359/4716/13-к, суддя Чирка С. С.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42063253
Теза із рішення: «…Конституційний суд України в п. 4 свого рішення від 30 вересня 2009 року у справі № 1–23/2009 «Про право на правову допомогу», роз'яснив, що згідно з Конституцією України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (частина перша статті 63). Конституційний Суд України відзначає, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини: у рішеннях «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року, «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 року та «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод…»