Там, де закон виконується і застосовується належним чином європейське законодавство, там і судових помилок менше.
Але, коли є неоднакове застосування норм та прогалини у законодавстві, то, звісно, це може привести до суттєвих помилок. Ми намагаємося уникнути цього, більше десяти років проводимо щомісяця навчання суддів місцевих судів, в тому числі і питання застосування практики ЄСПЛ.
Судді нашого суду постійно беруть участь у тренінгах міжнародних організацій, які зараз проводяться більш активно і частіше, ніж раніше. Школа суддів проводить періодичні двотижневі навчання, що передбачені законом «Про судоустрій і статус суддів»
Дуже корисною для нас би була електронна збірка рішень ЄСПЛ. Подібні короткі збірки тематичного плану ми іноді отримуємо від уповноваженого у справах ЄСПЛ від уряду України. Кожна з них стосується окремого питання, наприклад, щодо правильності утримання під вартою або питання проведення негласних слідчих дій, пов'язаних із контролем за вчиненням злочину, питання того, як ЄСПЛ трактує провокацію вчинення злочину. Ми також ведемо свої підбірки, в яких систематизуємо рішення ЄСПЛ, які до нас надходять. Для нас важлива і електронна і паперова форма подібних збірок, бо першу ми використовуємо більше для теоретичної підготовки та вивчення того чи іншого питання, а другу можна використовувати і під час судового засідання, бо ми не завжди забезпечені належним чином комп'ютерною технікою в залі та нарадчих кімнатах.
Найбільша складність у застосуванні рішень ЄСПЛ в тому, аби зрозуміти, що саме хотів сказати Європейський суд, зважаючи на термінологію, яка різниться з тою, що ми користаємося у своїй практиці. Тому для застосування певного рішення нам потрібно більше часу, аби його вивчити та потім співставити із конкретною ситуацією, яка виникла під час вирішення справи. Таким чином, найбільша складність полягає в аналітичній роботі, на яку не завжди вистачає часу.
Судді посилаються на рішення ЄСПЛ тільки тоді, коли питання, яке є предметом судового розгляду, не врегульоване національним законодавством, або якщо національне законодавство суперечить європейській Конвенції. Обов'язкового та безумовного застосування рішень ЄСПЛ у кожному випадку бути не може, бо це суперечило би духу того законодавства, яке ми прийняли в Україні.
Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини
Неефективне розслідування смерті особи
Муравська проти України, № 249/03, 13 листопада 2008 року
Фактичні обставини справи: 23 січня 1999 року зник син заявниці. Заявниця дізналася 1 лютого, що її сина побили, а за декілька днів його вбили. Його тіло було знайдено 18 березня 1999 року в озері. Заявниця стверджувала, що це озеро було умисно пропущене під час пошуку, а всі сусідні озера були оглянуті. В ході проведення судово-медичного освідування трупу 19 березня не вдалося встановити причину смерті, а лише було визначено, що померлий був у стані легкого алкогольного сп’яніння. 26 березня того ж року слідчий Слов’янської прокуратури відмовив в порушенні кримінальної справи. Районний суд скасував цю постанову слідчого та направив справу на нову перевірку. Слідчий знову виніс відмовну постанову 18 серпня 1999 року, на тих підставах, що нова перевірка не виявила ніяких нових обставин. В той же час він порушив кримінальну справу щодо побиття сина заявниці та направив справу до районного відділку міліції. Генеральна прокуратура України 1 жовтня скасувала відмовну постанову слідчого, а уже 29 жовтня слідчий знову виніс відмовну постанову, мотивуючи її тим, що неможливо було встановити причину смерті померлого. Постанова було знову скасована та справа направлена на нову перевірку. У цій справі ще декілька разів виносилися відмовні постанови, які потім скасовувалися вищестоящою прокуратурою. В рамках розслідування побиття слідчий міліції призначив судово-медичну експертизу, в результаті якої було встановлені тілесні ушкодження на тілі сина заявниці, а також, що його смерть настала внаслідок асфіксії та тіло пролежало у воді від півтора до двох місяців тощо. 12 травня 2000 року слідчий перекваліфікував справу на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Розслідування було зупинене 19 грудня 2001 року, у зв’язку із неможливістю встановити винуватих осіб. З того часу воно декілька разів призупинялося та відновлювалося. На момент винесення цього рішення Судом розслідування ще тривали.