Один з останніх прикладів, які явно збільшують кількість звернень наших громадян до ЄСПЛ, це порушення права на захист. Ми розглядали на колегії випадок, коли суд відмовив у задоволенні клопотання про застосування заходів медичного характеру щодо особи, яка має інвалідність другої групи внаслідок шизофренії. Йому забезпечили захисника через систему Безоплатної правової допомоги, але він наполягав, щоби на досудовому розслідуванні був присутній його законний представник — мати. У всіх скаргах, адресованих у Генеральну прокуратуру та до слідчого, він казав, що тільки мати може захистити його інтереси. Орган досудового розслідування не реагував на ці заяви, прокурор вважав, що його право на захист не порушено, оскільки в розслідуванні бере участь професійний захисник — адвокат. А останній вважав, що мати не є законним представником, оскільки у встановленому законом порядку її син не визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним. Перевіряючи рішення за апеляційною скаргою прокурора, ми звернули його увагу, що формально це так. Ми викликали мати на судове засідання, і вона підтвердила, що її син не робить без неї жодного кроку, бо хворіє з дитинства. «Я не зверталася до суду про визнання мого сина недієздатним чи обмежено дієздатним, — сказала вона, — але я маю всі документи — висновок лікарів про інвалідність». Тому ми підтримали рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання, на тих підставах, що у засіданнях не брав участь законний представник обвинуваченого — його мати. Але ми пішли ширше: не може одна ознака того, що особа не визнана у судовому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, свідчити про те, що не порушено його право на захист, бо дійсно — лише мати в такому разі буде його законним представником. Це формальність, але ми ж дивимося на ситуацію.
Міністерство внутрішніх справ дуже рідко (практично ніколи) не визнає, що його представники застосовували під час розслідування катування. Це з'ясовується лише під час судового розгляду, коли про це заявляють адвокати, і ми ці факти починаємо перевіряти. Наш обов'язок — доручити перевірити ці факти прокурору, бо він також здійснює нагляд за досудовим розслідуванням. А отже такі випадки мають обговорюватися у комплексі: після відповідних рішень ЄСПЛ Міністерство юстиції могло би проаналізувати їх, виявити причини порушень та внести зміни в наше законодавство, щоб усунути їх. Потрібно застосовувати превентивні методи. Так, як це робиться, наприклад, у Польщі, де дуже швидко всі рішення ЄСПЛ, які виявляють певні порушення, імплементуються до національного законодавства. Таким чином, проблеми вирішуються на національному рівні, не доводячи справу до ЄСПЛ.
Рішення ЄСПЛ надходять до нас регулярно від Міністерства юстиції та судової адміністрації. Ми маємо щотижневі наради — засідання палати з розгляду кримінальних справ, на яких нас ознайомлюють із цими рішеннями. Всі ці рішення поміщаються у спеціальну папку на комп'ютері, і кожен суддя може ознайомитися із ними безпосередньо на робочому столі. Ми не тільки вивчаємо ці рішення, але й обговорюємо їх.
З кожним роком ми все частіше використовуємо у нашій практиці рішення ЄСПЛ в результаті згадування їх під час процесу адвокатами. У нас складається таке враження, що підвищився рівень правової культури самих підзахисних. Навіть в умовах СІЗО вони вивчають кодекси та рішення ЄСПЛ. Серед осіб, які притягаються до відповідальності, є досить грамотні люди. Інколи вони виступають навіть краще за адвокатів. Тут є ще такий нюанс, що через ЄСПЛ можна отримати матеріальну компенсацію від України, тому багато людей прагнуть отримати матеріальну вигоду від того, довести, що права були порушені, і отримати гроші, а компенсація виплачується в євро. Для бюджету України це обтяжливо.
Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області