Уся художня проза Михайла Грушевського і його драматичні два твори були зібрані докупи ще за його життя, 1928 року, в книжці «Під зорями», яку критика відзначила як дуже визначне явище. А еміграційний поважний літературознавець Богдан Романенчук влучно підмітив, що Михайло Грушевський якщо й був у літературі гостем, то тільки аж ніяк не випадковим, а рідкісним.
СЕРГІЙ БІЛОКІНЬ
У книзі «Предок» видрукувані всі белетристичні твори Михайла Грушевського, окрім двох невеличких історичних драм «Хмельницький в Переяславі» і «Ярослав Осмомисл» (цикл «Історичні образи»), оповідань «Особисте щастя», «Історія одної ночі» (із циклу «З юних днів»), «Пенати», «Комета» (із збірки «Sub divo»), «Історія сеньйори Занети Альберіго з Венеції», «Біжниця в Зомембергу» (із збірки «З старих карток») та кількох його поезій.
У зв'язку з тим, що «Веселка» — видавництво для дітей, поодинокі місця в тексті книги адаптовані до сучасних літературних норм.
Збірка «Предок» друкується за виданням: Грушевський М. Під зорями.— X.: Кооперативне в-во «Рух», 1928. Її в свою чергу склали передруки збірок «Sub divo», «З старих карток» і двох циклів «З юних днів» й «Історичні образи».
З ЮНИХ ДНІВ
Бех-аль-Джугур — датовано 1885 р; друковано вперше під псевдонімом М. Заволока у Львівському «Ділі» (1885, ч. ч. 66—68). Передруковувалось у збірнику «Вік» (1902, т III).
Бідна дівчина — датовано 1885 p.; друковано вперше (псевд. М. Заволока) в збірнику: «Степъ. Херсонськый белетристычный сбирнык» (С. Петербург, 1886).
Неробочий Грицько Кривий — датовано: Київ, 1888; друковано вперше в «Літ.-наук. віснику» (1898, т. IV).
Ясновельможний сват — датовано: Львів, грудень 1897 p.; друковано вперше в «Літ.-наук. віснику» (1898, кн. І) із заголовком: «Ясновельможний сват. Різдвяне оповідання М. Заволоки (Михайла Г рушевського)».
Цикл оповідань, названий М. Грушевським «З юних днів», складають твори, видані 1904 р. київським видавництвом «Вік» під назвою «Оповідання».
До збірки «Оповідання» було подано дві передмови.
І. ВІД АВТОРА
Шановні земляки надумали видати мою белетристичну спадщину. Справді, воно як спадщина, бо белетристика для мене стала вже річчю минулою.
Перші два оповідання походять з тих часів, коли я серйозно приготовлявся бути белетристом і багато працював над тим. Було це в останніх класах гімназії. Потім інтереси мо'і й робота моя пішли в інший бік, і все рідше приходила мені фантазія до белетристичного писання. Третє оповідання походить з моїх університетських часів, але було друковане значно пізніше, в дещо зміненій формі. Четверте («Особисте щастя».— Peg.) було написане по переході до Львова, для публіки галицької — це мало свій вплив на його уклад і мову. Останнє було написане для першого числа но во зало же ного тоді (року 1898-го) журналу «Літературно-науковий вісник», з нагоди ювілею
Хмельниччини. Не ввійшли в цю збірку з моїх оповідань, коли-небудь друкованих, тільки два — одне найперше (1884), видане без моєї відомості, і одне пізніше, з р. 1894,— це останнє з причин незалежних від мене. М. Г.
У Львові.
II. ОД ВИДАВНИЦТВА
Пускаючи в світ частину белетристичних творів відомого нашого ученого, видавництво вважає потрібним і від себе додати кілька слів про діяльність їх автора. Михайло Сергійович Грушевський на світ народився у вересні р. 1866; молоді літа свої прожив на Кавказі, де р. 1886 скінчив гімназію в Тіфлісі; вищу освіту здобув на історика-фі-лологічному факультеті в Київському університеті, який скінчив р. 1890. Р. 1894 у Львівському університеті засновано українську кафедру всесвітньої історії і професором покликано д. Грушевського.’ Перебравшись до Львова, проф. Грушевський стає на чолі наукової роботи в Галичині; член Наукового товариства імені Шевченка від самої реорганізації Товариства в наукову інституцію (з р. 1892), він р. 1895 приймає на себе редакторство «Записок Наукового товариства імені Шевченка», а р. 1897 починає заправляти всіма ділами Товариства як голова його. Р. 1898 з ініціативи проф. Грушевського засновано у Львові новий орган «Літературно-науковий вісник», якого співредактором професор є й досі, та «Видавничу Спілку» — найбільше й найдіяльніше видавництво, яке до цього часу було в Галичині. І як редактор «Записок» та «Л.-н. вісника» і як голова Товариства проф. Грушевський виявив надзвичайну енергію і працьовитість; його трудами Товариство стало врівень з європейськими науковими інституціями, згуртувавши кругом себе цілу школу укра** їнських учених і видаючи щороку багато цінних наукових праць, переважно з історії, історії літератури, етнографії, археології тощо. На ниву письменства проф. Грушевський виступив р. 1884, спершу белетристичними творами, друкуючи їх в «Ділі», «Зорі», останніми часами в «Літературно-науковому віснику» та інших виданнях українських (псевдонім — М. Заволока). З наукових праць проф. Грушевського важніші: «Очерк истории Киевской земли» (Київ, 1891), «Барское староство» (Київ, 1894), «Виїмки з жерел до історії України-Русі» (Львів, 1895). «Описи королівщин в землях руських XVI в.» (Львів, 1695—1903, чотири томи), «Розвідки й матеріали до історії України-Русі» (Львів, 1896—1904, п'ять томів) і капітальна «Історія України-Русі» (досі вийшло чотири томи у Львові, 1898—1903). Опріч того в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» проф. Грушевський містить багато розвідок, матеріалів, заміток та рецензія історичного переважно змісту, а в «Л.-н. віснику», окрім белетристичних творів, друкує праці літературного та громадсько -культурного змісту.