– Як я розумію, ви продаєте свій дім за двадцять тисяч доларів. Навіщо ви робите це? Він коштує удвоє більше.
– Молодий комерсант пояснив, що гроші йому потрібні негайно, бо инакше його бізнес пропаде.
– Я позичу вам двадцять тисяч, – сказав доктор Гадсон, – у мене їх немає, але я дістану. Сплатіть мені основну суму позики, коли розбагатієте знову. Я не вимагаю жодних відсотків, тому що цю суму використав сам; і ви не будете розповідати нікому, поки я житиму, що ми уклали цей контракт.
– Яка ж дивна угода, – зауважив Мастерсон.
– Але це ще не все, – тихо заговорила Гелен. – Мій гість сказав, що за три роки він повернув гроші і наполягав на сплаті відсотків за позику. Доктор Гадсон відмовився від них. І що, на вашу думку, він сказав, відмовившись узяти гроші?
– Здаюся!
– Він сказав: "Бачите, я не можу їх узяти; тому що я використав їх усі сам до останку". Уяви собі, за минулий тиждень я вже від п’ятьох різних людей чула цю фразу! Яка твоя думка?
– Дивно! – сказав Мастерсон. – може, це якось пов’язано з податком на прибуток? Знаєш… існують якісь пільги на дарунки, доброчинність і подібне.
– Томмі, не будь дурнем!
– Гаразд, а ти маєш иншу теорію?
– Навіть найменшого натяку на неї. – І тоді вона додала натхненно, – чи чув ти колись історію про молодість доктора Гадсона?
– Ні. Але чи допоможе вона розгадати цю його дивну поведінку?
– Аж ніяк… принаймні, жодна розгадка не спадає мені на думку. Можливо… це до снаги психологові, але я ним не є… Однак, гадаю, тобі варто розповісти … Це не таємниця.
Бачиш, батьки Вейна були страшенно бідні. Вони жили на фермі десь на півночі. Змалку йому довелося самому дбати про себе. Ще в дитинстві він хотів стати хірургом. Приїхав до Детройта в п’ятнадцять, щоби вступити до вищої школи, і працював в оселі доктора Каммінґса…
– А також одружився з його донькою! Про це я знаю.
– Ти надто поспішаєш… В оселі Каммінґса Вейн Гадсон був хлопчиком на побігеньках, конюхом, рахівником і, при нагоді, нянькою, кухарем, приватним секретарем і рятівною командою.
– Гелен завагалася.
– Цей доктор Каммінґс був дуже здібний, з великою практикою; але, на жаль, занадто пив … від часу до часу. З періодичністю від трьох тижнів і аж до трьох місяців він зникав на цілі дні. І Вейн мав обов’язок вистежити його, почистити, привести додому і на додачу вигадати виправдання його відсутности, запобігаючи конфліктам між лікарем та колом його інтересів: шпиталями, пацієнтами та сім’єю.
– Не надто приємне зняття для старшокласника.
– Так, – погодилася Гелен, – але воно посприяло його швидкому змужнінню. І, без сумніву, ця праця не була даремна. Безумовно, доктор Каннінґс був глибоко вдячний йому і в хвилини каяття запевняв, що не занедбає свого. Згодом він послав Вейна до коледжу і пожертвував на його медичну освіту свій поліс страхування життя, що, як це дивно, став доступним якраз тоді, коли Вейн навчався на старших курсах.
– Мабуть, саме тому доктор Гадсон одружився, поки ще був студентом, – зауважив Мастерсон. – Безумовно, дівчина сподобала його. Він відчував увесь тягар свого обов’язку перед сім’єю. Та ще й така близькість… і тому він побрався з нею.
– Не зовсім так, – поправила Гелен. – Він дуже кохав її, пожертвувавши всім, щоби бути з нею в Арізоні аж до її смерти. Понад чотири роки вона була головною його турботою. Природно, він не міг приділяти належної уваги праці. Він розповідав мені, що мав напади депресії в медичному коледжі, і боявся, що врешті-решт обрав не те покликання. Навчання було важким, і він встигав з великими труднощами.
– Ніхто би й не подумав, що докторові Гадсону навчання видавалося важким.
– Він вважав так ще цілий рік після смерти дружини. І тоді щось трапилося! Ні, я не знаю, що саме. Він не розповідав мені, і я не наполягала; але щось трапилося! Одного дня він усвідомив, що по-новому ставиться до своїх книжок, до свого фаху. Цілими ночами він працював у лабораторії шпиталю, не відчуваючи втоми. І тоді, завдяки дивному збігові обставин, йому довелося о третій годині ранку виконати важку невідкладну операцію – з приводу травми голови. Вона привернула багато уваги. Відтоді він спеціялізувався з хірургії мозку. І ти знаєш, яких успіхів досягнув.