VII
О першій годині ночі на День подяки молодий Меррік розв’язав загадку, якій присвятив майже весь свій вільний час за цілих два місяці.
Лише тиждень попрацювавши над нею, він написав до Ненсі Ешфорд:
"Коли засяє світло, то воно не буде схожим на світанок у долині. Така справа не спиниться на півдорозі. Або ви прочитаєте все, легко і зрозуміло; або не розберете і слова!"
Коли опівдні у середу почався відпочинок з нагоди Дня подяки, Боббі вирішив присвятити короткі вакації закодованому журналу. Цей час цілком годився для такої мети. Різних відволікань та зволікань буде якнайменше, бо як тільки пролунав обідній свисток, студентська околиця збезлюдніла так, наче її попередили про епідемію чорної чуми. Також він попередньо пообіцяв повечеряти разом з старим Ніколасом у День подяки, "за умови, що я вирішу проблему, з якою важливо впоратися негайно".
Цілий суботній ранок він проводив один марний експеримент за иншим, і більшість з них була лише різновидом випробуваних схем. Його дратувало те, що, видавалося, він не здатен цілковито зосередитися. Тепер він міг сидіти за столом з годину, гострячи олівці і скляним поглядом вивчаючи глумливий рукопис. Або упасти на ліжко, спираючись на зболілий лікоть, і розставляти літери в стовпці, використовуючи різноманітні чудернацькі послідовності.
Забувши про змарнований час, власні невигоди і потребу фізичних вправ, він далі креслив діяграми і рвав папір. Настала ніч, і він увімкнув світло. Північ застала його дуже втомленим, а мозок працював механічно, ліниво. Він постукав по зубах олівцем і поринув у мрії, усупереч власній волі. Він навіть подумки вирушив у коротку пішу прогулянку уздовж траси на північ від Виндимеру і допоміг автомобілісту, якого спіткало лихо. Нетерпляче опанувавши себе, він знову взявся за свої безконечні діяграми.
А тоді йому на думку спала свіжа ідея. Те, чого ще не пробував. Він написав перші кілька слів хитромудрого рукопису, цілковито ігноруючи проміжки між ними. (Він вже давно привчився писати текст великими літерами, гадаючи, що це спростить розпізнання слів.
Далі він розбив надвоє те, що, очевидно, було першим реченням, у тому місці, де грецька літера µ вказувала на половину фрази, і записав другу частину безпосередньо під першою:
Ч Т Ч В А А Т Б С О М Р Г М
И А У В Ж Ю Е Е В Ї Д У О
І просто з чистої примхи він написав ті самі рядки ще раз, відступивши на один пропуск від лівого поля.
Ч Т Ч В А А Т Б С О М Р Г М
И А У В Ж Ю Е Е В Ї Д У О
Цілих п’ять хвилин дивився він на це сполучення, поки рядки не затьмарилися і злилися. І зненацька його серце застукотіло. Олівець дрижав, коли він поспіхом переписав літери, склавши докупи рядки:
ЧИТАЧУВВАЖАЮТЕБЕСВОЇМДРУГОМ
– Вдалося!
Закричав він голосно; засміявся нестямно, майже істерично. Як же до сміхоти просто це було – тепер, коли він знайшов відповідь. Упродовж п’яти хвилин гарячкового переписування і складання він розшифрував коротке послання на першій сторінці:
ЧИТАЧУ ВВАЖАЮ ТЕБЕ СВОЇМ ДРУГОМ І ХВАЛЮ ЗА ТЕРПЛЯЧІСТЬ ПІСЛЯ ТОГО ЯК ТИ ЗМІГ ПРОЧИТАТИ ЦЮ КНИГУ ТАКОЖ ТИ МАЄШ ПРАВО ПОСІДАТИ ЇЇ ПРИЧИНИ ВЖИВАТИ ШИФР СТАНУТЬ ЯСНІ КОЛИ ЧИТАТИМЕШ ДАЛІ
Після того як відступило довге напруження, Боббі раптом усвідомив, що голодний як вовк. Він одягався з широкою усмішкою самовдоволености на лиці. Як добре досягати перемоги! Ставши перед дзеркалом, щоб зав’язати шарф, він поглядав на невелику чорну книжку на столі, як гладіатор, що озирає поваленого супротивника.
Він вийшов під жалючий льодяний дощ і, збадьорений його тонізуючим впливом, розпростав плечі, видовжив крок, вдихнув на повні груди, заспівав Марсельєзу і помаршував під неї, розмахуючи з переможною недбалістю довгими руками.
Лише за один квартал від станції Мічиґан-Сентрал був невеликий трактир, де такий собі Тоні шинкарював цілу ніч. Тоні мав усі типові риси недбалого дрібного крамаря, ерудованого цирульника, любомудрого шевця чи колоритного власника ресторації, без яких не обходилося жодне університетське містечко, де, завдяки своїм дивацтвам, поєднаним зі щирою цікавістю до студентських атлетичних змагань та закладу загалом, вони ухитрялися здобути місцеву славу.