Але несподівано для всіх у цей час заговорив сер Олівер Вебенс. Він прокинувся остаточно:
— Так, так, так, — закивав він своєю давно вже лисою головою, — я чудово пригадую. Саме тому ви дозволили собі цю ганебну заяву на наших шановних річних зборах. Ви, сер, дозволили собі висловити безглузду думку, що нині масове й широке здійснення вашої системи можливе тільки в одній країні світу. Ви, сер, дозволили собі божевільну думку, що взагалі правильна організація і плідний розвиток медицини можливий тільки в цій країні світу. Ви, сер, божевільно обстоювали божевільну ж думку, що саме тому…
— …що тільки в цій країні створені й створюються далі суспільні умови, які сприяють розвиткові медицини й оздоровленню людства, — перебив його Нен-Сагор. — Так! І я це знову повторюю! Бо тільки в цій країні є для того соціальні передумови. Бо тільки в цій країні, завдяки таким соціальним передумовам, можливе здійснення соціальної профілактики. Бо саме система організації суспільного життя цієї країни…
В цей час сер Овен Прайс уже очуняв і здобув свою мову.
— Але ж, — завершив він, — ця система соціалістична!
— Так, — відказав Нен-Сагор. — Назвімо це так. І мою наукову ідею я можу здійснити тільки при певних соціальних умовах. А такі соціальні умови звуть, як і я довідався, соціалістичними…
Сер Овен Прайс раптом зірвався з місця і побіг до дверей. Сер Освальд Кеммері та Олівер Вебенс, вирішивши, що їхній патрон обурено залишає зал засідань, негайно ж рушили за ним. Але від того трапилося лише непорозуміння: по двох кроках вони наштовхнулися на широку спину сера Овена Прайса. Сер Овен Прайс підійшов тільки до телефону, що був біля дверей.
Сер Едвар Імлійс, губернатор Пенджабу, прокинувся сьогодні з хворою головою, в надзвичайно поганому настрої, і ноги йому замерзли. Він довгий час не міг навіть поворухнутися в своєму ліжку — так задубіли йому всі сустави, дарма що спав він на перині й під двома ковдрами з пір’я пташенят рожевого какаду.
Справа в тому, що тільки вчора ввечері нестримні демонстранти, що виступили на знак протесту проти агресивної політики уряду та жорстокої розправи з повстанцями, повибивали серові Едварові Імлійсові всі шибки в його губернаторському палаці. Склярі страйкували в Пешаварі вже другий тиждень, і через те нічний туман з гірських полонин без будь-якої перешкоди зайшов у сорок сім покоїв губернаторського палацу і скрутив ревматичні м’язи губернаторові, не зважаючи абсолютно на недоторканність такої високої особи, як сер Едвар Імлійс.
Сер Едвар Імлійс чхнув підряд сімнадцять раз, і від того його настрій тільки погіршав: чхання не розважило губернатора, воно не дало йому найменшої полегкості. Сер Едвар Імлійс хвилин з п’ять тяжко роздумував про гірку долю колоніального губернатора, ніяк не наважуючись вилізти з-під своїх перин на світ божий. Він вирішив сьогодні ж надіслати безпосередньо на острів, поминаючи віце-короля, свою доповідну записку про поліпшення побуту колоніальних губернаторів і про їх винагороду під час страйків, демонстрацій, повстань і інших неприємностей колоніального життя. Водночас йому спало на думку подати проект утворення державної асоціації скляних промислів, об’єднаних під високою рукою самого губернатора. Вікна серові Едварові били за цей рік уже вчетверте, і доцільність такої асоціації в колоніальних країнах стверджувало саме життя.
Сер Едвар Імлійс нарешті наважився й подзвонив.
Двоє служок, давно вже чекавши на цей дзвінок, ту ж мить з’явилися з-за дверей з туалетом губернатора.
Але сер Едвар Імлійс відхилив простягнуті йому штани й наказав негайно ж до ліжка покликати» його першого секретаря. Перший секретар, Нат Віртл, з’явився рівно через три хвилини. За цей час двоє служок уже обклали губернатора цілою батареєю пляшок з гарячою водою.
— До послуг, сер, — сповістив Нат Віртл про свій прихід. — У приймальні чекає тридцять чотири чоловіки відвідувачів і троє делегатів від демонстрантів. Сьогоднішня демонстрація, сер, домагається…
— Стривайте, Віртл, — спинив його сер Едвар, — делегатів ви можете прогнати втри, навіть учотиришия. Є справи далеко важливіші. Ви подзвоните зараз у об’єднання хазяїв і фабрикантів міста Пешавара, до містера Ідлдудла, президента склярської контори. Ви перекажете йому, що з міркувань вищої політики я пропоную негайно ж задовольнити всі вимоги склярів.
— Слухаю, сер.
— І скажете йому, щоб заробітна плата склярам була підвищена на десять процентів проти їхніх вимог. Ви чуєте, Віртл?