Наш красень-човен стрімко ковзав по водній гладіні, забарвленій незрівнянно пишним пурпуром заходу. Спершу ми рухалися вгору річкою Невільницькою, далі південно-західною притокою річки й здолали за день таку саму відстань, як за чотири дні на швидкохідному йоркському боті дорогою на Північ. Ми летіли, мов на крилах, прагнучи за будь-яку ціну встигнути до відходу катера. Старий Уїзо вперше за весь час виявився на висоті — знав кожен ярд річки, кожен вир. Ми стрілою пролітали повз великі острови, а коли настав час лаштувати нічліг, ніхто не сказав: «Стоп, на сьогодні досить».
Ми гребли й далі. Здавалося, у повітрі витає димок обіцяного катера, і ми уявляли, що капітан вдивляється напружено в далечінь — чи не з’явився наш човен? Це підтримувало наші сили, завдяки чому «Енн Сетон» мчала зі швидкістю шість миль за годину.
Запала ніч, а жадані вогні Форт-Резольюшен і катер, який міг би позбавити нас від воістину каторжної праці, були ще далеко. Але вмілий лоцман і невтомні веслярі не підвели — того дня ми здолали сорок миль водою, а коли нарешті пройшли останні десять і, заціпенілі від утоми, причалили до довгоочікуваного берега, дізналися, що катер порушив угоду та відійшов два дні тому!
РІЧКОЮ ВГОРУ
Що ми думали про безвідповідального чиновника пароплавства, з чиєї провини опинилися в настільки скрутному становищі, словами не описати.
Усі навколо знали про угоду та її порушення, майже всі висловлювали обурення, і найрізкіші слова, ладні зірватися з мого язика, були м’яким докором порівняно з тим, що говорили про цього чиновника його колеги.
Нас втішили щирі вітання друзів та пачки листів із дому. Ми причалили до берега в цілковитій пітьмі близько восьмої вечора, сповнені таких емоцій, що раніше півночі нікому й на думку не спало лягти спати.
У Форт-Резольюшен і раніше було багато собак, але такої гавкітливої орави ми ще не бачили. Коли настав час загорнутися в ковдри, нас, звиклих спати на свіжому повітрі, охопив жах від самої лишень думки про неминучу ночівлю в затхлому приміщенні. Але ставити намет було пізно. До того ж, зважаючи на запах, навколо не знайшлося б і клаптика землі, не запаскудженого псами. Довелося знехотя зрадити свій давній звичай спати тільки на повітрі й на 131 день подорожі влягтися на підлозі в будинку Компанії Гудзонової затоки. Я пішов у приміщення, рятуючись від собачих міток, а вранці з жахом виявив, що цілу ніч пролежав на котячих. Саме пролежав, бо не заплющив очей. Задуха в приміщенні, незважаючи на відчинене вікно, сморід, та до того ж хвилювання, викликане листами з дому, не давали заснути до ранку — і, звичайно, я жорстоко застудився. Уперше за все літо.
У Форт-Резольюшен я розпрощався з провідником. Уїзо розплився в широченній посмішці у відповідь на моє запитання, що йому надіслати в подарунок, і сказав:
— Пришли сокиру, як у тебе.
Три речі в моєму спорядженні викликали заздрощі індіанців — вінчестер, човен і сокира, така гостра, що, за їхнім висловом, «з’їла власне обличчя». У старого був свій вінчестер, віддати йому нашого човна чи прислати іншого я не міг, тому пообіцяв подарувати сокиру. Посилки поштою ідуть повільно, і тільки за шість місяців Уїзо отримав свою сокиру — не сумніваюся, вона й нині йому служить.
Останній катер пішов, і нам нічого не лишалося, як знову відплисти на човні.
Плисти човном угору по річці, проти течії, означало «йти линвою» майже постійно. У цьому випадку човен тягне на линві одна людина, котра йде берегом. Така робота під силу тільки спритним, міцним, тим, хто знає річку. Джордж Сандерсон, міцно збитий молодий метис, погодився доставити нас у Форт-Сміт за плату — два долари в день, за умови, що я сплачу йому й за дорогу назад. Джоржд був знаменитим у цих краях рибалкою і мисливцем, до того ж, славився як розумний провідник. Ці похвальні якості доповнювалися широкими плечима, добре скроєним тілом, немовби звитим із мускулів. Лише в одному він разюче відрізнявся від решти місцевих жителів — завжди відповідав точно.
Запитай у будь-якого білого або із Заходу, чи далеко до якогось пункту, і він скаже:
— Не так уже й далеко.
Може статися, ви отримаєте й інші відповіді: