У дитинстві він мріяв побачити стада бізонів, які блукали в преріях… На жаль, мрії залишалися мріями — дика природа в Північній Америці майже скрізь відступала під натиском так званої цивілізації, бізони й багато інших тварин ставали рідкісними або зникали зовсім.
Але все-таки, вже коли йому виповнилося 47 років, письменникові й художникові вдалося здійснити давню мрію — побачити стада, нехай і нечисленні, лісових бізонів, північних оленів карибу, численні зграї птахів…
Оповідання про індіанців, з якими доводилося спілкуватися під час подорожі, пронизані своєрідним гумором і тривогою за майбутнє корінних американців, сповнені поваги до індіанців, які живуть у тяжких умовах канадської Півночі.
Сетон пише про виняткову чесність цих людей, щедрість у ставленні одне до одного. До білого ставлення інше. Індіанці бачать у прибульцях з Європи — прибульцях зі Сходу — боржників. Адже білі відібрали в них майже все і, головне — землю, яка годувала їх завдяки полюванню. Письменник бачив, що так звана цивілізація означала для корінних мешканців Америки: хвороби, моральний занепад, злидні. Зникають мудрі звичаї, молодь забуває свою історію.
Сетон-Томпсон правильно оцінював небезпеку суцільної американізації всіх сторін життя, що руйнує ззовні і, що найгірше, зсередини. Пророкуючи, як і О. Степлдон, агресивну американізацію Європи й іншого світу, Сетон-Томпсон попереджав: «Стережіться, європейці! Через сотню років ви будете американізовані!»
Схоже, письменник мав рацію — і щодо соціуму, і щодо «навколишнього середовища» — багатостраждальної Природи…
Книги, які подарував людству великий Ернест Сетон-Томпсон, прищепили щиру любов до природи мільйонам, десяткам мільйонів людей, допомагали й допомагають сьогодні формуванню екологічного мислення, настільки необхідного для вирішення однієї з найважливіших (якщо не найголовнішої) проблем сучасності — охорони навколишнього середовища.
Андрій Рябоконь
