Настав день, коли Нунен завершив свою роботу, покинув майстерню і зник із мого життя. Відтоді я його не зустрічав. Завдяки йому вразливого хлопчика опанувала нав’язлива ідея. Я дав собі клятву будь-що оволодіти мистецтвом спритності рук, що також називалося «маніпуляцією» або «престидижитацією» (як я довідався з однієї книжки, терміново позиченої в бібліотеці). Саме на цій меті були зосереджені всі мої думки.
V
Упродовж наступних трьох років моє життя визначалося низкою важливих подій. По-перше, я стрімко перетворювався з підлітка на чоловіка. По-друге, мій батько швидко збагнув, що я мав хист до різьбярства, що було значно ціннішим за колісне ремесло. По-третє, я невпинно тренував руки для демонстрації фокусів.
Вищезазначені три аспекти мого існування перепліталися, неначе волокна канату. Ми з батьком мали заробляти на життя, тож я не міг відмовитися від виготовлення бочок, коліс і осей для возів, що було головним джерелом прибутку, проте, коли випадала нагода, мій тато або хтось з його майстрів навчав мене вишуканого ремесла червонодеревника. Батько мав великі плани щодо мене. Якби я виправдав його сподівання, він подарував би мені меблеву майстерню, якою я розпоряджався би на власний розсуд. Він мріяв відійти від справ і допомагати мені. Ці наміри давали мені змогу скласти уявлення про його розчарування і нездійснені надії. Мої здібності до роботи з деревом пробудили в ньому спогади про юнацькі амбіції.
Тим часом я досяг відчутних успіхів в опануванні іншої професії, яку вважав своїм істинним покликанням. Увесь свій вільний час я присвячував ілюзіоністським практикам. Зокрема намагався засвоїти всі можливі види маніпуляцій з картами. На мою думку, в основі будь-яких фокусів лежала спритність рук так само, як проста тонічна гама становить основу найскладнішої симфонії. Мені було важко роздобути спеціалізовану літературу, але деякі посібники зі сценічної магії все ж таки вийшли у світ, і вперта людина мала шанс розшукати їх. Щоночі я ставав перед великим дзеркалом у своїй холодній кімнаті над аркою воріт і вчився притримувати карту в долоні, висувати з колоди, тасувати, ховати, розкладати на столі, складати віялом, знімати різноманітними хитрими способами. Я дізнався про найефективніші методи, що дозволяють фокуснику відвернути увагу глядачів і заплутати їх, скориставшись особливостями повсякденного сприйняття. Можна застосувати: масивну залізну клітку для птахів (ніхто не здогадається, що ґрати легко виймаються); м’яч, що здається завеликим, аби поміститися в рукаві; гостро заточений сталевий кинджал, чиє лезо (начебто!) не зігне жодна сила. Я швидко оволодів основними прийомами сценічної магії: спершу я вивчав той чи інший фокус, потім працював над деталями й доводив до автоматизму і зрештою домагався бездоганного виконання. Я ні на день не припиняв тренувань.
Сила й спритність рук стали запорукою мого професійного розвитку.
Зараз я ненадовго відволічуся від цих нотаток, аби розглянути свої руки. Відклавши перо вбік, я простягаю їх вперед і підношу ближче до світла, намагаючись забути про звичне бачення і подивитися на них поглядом стороннього спостерігача. Довгі тонкі пальці, охайно підстрижені нігті однакової довжини; ці руки не схожі на руки художника, чорнороба або хірурга — це руки червонодеревника, який став фокусником. Коли я повертаю їх долонями догори, шкіра виглядає блідою, майже прозорою, з темними суглобовими лініями між фалангами. Пучки міцних великих пальців м’які й округлі, але, щойно я напружую м’язи, на долонях утворюються тверді горбки. Повернувши кисті тильною стороною, я знову вивчаю чутливу шкіру, припорошену світлим волоссям. Мої руки приваблюють жінок; деякі зізнавалися, що вони в захваті від них.
Навіть тепер, у зрілому віці, я щодня треную руки. Я маю достатню силу, аби розчавити каучуковий тенісний м’яч. Я згинаю пальцями сталеві цвяхи, розбиваю дошку ребром долоні. Та сама рука, утримуючи монету в один фартинг між пучками середнього й підмізинного пальців, одночасно працює з реквізитом, пише на грифельній дошці або стискає лікоть добровольця з публіки; після закінчення всіх цих маніпуляцій фартинг якимось дивом вигулькує прямо з повітря.