За умовами цієї Угоди, я маю нести відповідальність за всі свої висловлювання — навіть необачні й непродумані. Саме так я чиню, удаючи, ніби ті слова вимовив я. Саме так я чиню, коли ролі змінюються. Принаймні мені здається, що я добре це роблю. Єдність цілей, дій і висловлювань — основоположний принцип Угоди.
Тому не вимагатиму, щоб я перегорнув щоденник на кілька сторінок назад і викреслив рядки, де обіцяю розкрити таємницю. (З тієї самої причини я не знищуватиму те, що пишу зараз.)
Розголошувати таємницю не можна — це навіть не обговорюється. Доведеться ще трохи «покульгати».
Мені огидна думка про те, що Руперт Енджер ходить по цій землі! Іноді мені вдається забути про нього, викреслити з пам’яті цього негідника та його діяння, але він усе одно не зникає. Доки він житиме, мій секрет буде під загрозою.
Я дізнався, що він досі виконує свою версію «Нового транспортування людини» й навіть дозволяє собі звертатися до глядачів із зухвалими заявами: «Цей трюк часто намагаються відтворити, але ніхто не зміг його вдосконалити». Я скаженію, уявляючи ці виступи; мене нудить від подробиць, які мені переповідають. Подейкують, що Енджер винайшов новий спосіб переміщення, і його номер непоганий на вигляд. Щоправда, він має один великий недолік — повільність. Хай би як Енджер хизувався своєю майстерністю, та він ніколи не випередить мене — я рухаюсь значно швидше. Бідолаха аж зі шкури пнеться, стараючись вивідати правду!
Угода має залишатися в силі. Жодних зізнань!
ХІІ
Якщо я вже згадав Енджера, докладно розповім, як ми посварилися вперше і як почалася наша ворожнеча. З моїх записів стане очевидно, що саме я став ініціатором конфлікту. Я цього не приховую і не знімаю із себе відповідальності.
Зазначу, що мене збила з пантелику прихильність високим ідеалам. Коли я зрозумів, що припустився помилки, то спробував виправити ситуацію. Ось як це сталося.
Мистецтво ілюзіонізму привертає увагу певних персонажів, які розглядають престидижитацію як простий спосіб обдурити довірливих і багатих людей. Вони використовують те саме обладнання і той самий реквізит, що й професійні ілюзіоністи, але роблять вигляд, ніби справді творять дива.
На перший погляд може видатися, що такі авантюристи майже не відрізняються від професіоналів, що грають роль чарівника на сцені. Але між ними лежить прірва.
Приміром, іноді я починаю свої виступи з номера «Китайські кільця». Недбало тримаючи в руках кільця, я виходжу на середину освітленої сцени. Нікого не попереджаю, що робитиму. Глядачі бачать (думають, що бачать, або дозволяють собі думати, що бачать) десять блискучих металевих кілець. Кільком особам дозволяється торкнутися й оглянути кожне кільце, після чого добровольці публічно підтверджують, що воно суцільнолите, без прорізів і зчленувань. Потім я забираю всі кільця і, на превеликий подив публіки, миттєво об’єдную їх в один ланцюг, який високо піднімаю над головою, демонструючи його всій залі. Дозволивши комусь із добровольців тицьнути пальцем у будь-яке місце ланцюга, я з’єдную і роз’єдную ланки саме там, де було вказано. Швидко складаю і розбираю якусь фігуру з кількох кілець, нанизуючи їх собі на руку чи на шию. Наприкінці номера глядачі побачать (або подумають, що бачать… див. вище), що я знову тримаю в руках десять важких відокремлених кілець.
Як це досягається? Відповідь — багаторічна практика. Само собою, існує певний секрет, але я не маю права розголошувати його, оскільки номер зберігає популярність і входить до репертуару багатьох фокусників. Йдеться про трюк, ілюзію, видимість, де цінуються не «дива» й «містичні загадки», а майстерність, артистизм і легкість виконання.
А тепер розгляньмо приклад іншого фокусника. Він виконує той самий трюк, використовує ті самі прийоми, але привселюдно заявляє, що з’єднує і роз’єднує кільця за допомогою чаклунства. Хіба це не змінить ставлення до його виступу? Від нього чекатимуть не майстерності, а доказів чарівництва. Публіка сприйматиме його не як артиста, а як чудотворця, що кинув виклик законам природи.
Якби в залі опинився я або будь-який інший ілюзіоніст, він сказав би глядачам: «Це звичайний фокус! Насправді кільця не такі, якими видаються. Ви бачили зовсім не те, про що думали».
На що чудотворець (лицемірно) відповів би йому: «Глядачі стали свідками надприродного явища. Якщо ви стверджуєте, що я показав простий фокус, зробіть ласку, поясніть нам, як це робиться».
Тоді довелося би прикусити язика. Професійна честь завадила би мені розкрити секрети виконання трюку.