У день проведення сеансу вона запросила мене на обід, і це було неабиякою удачею, оскільки спірит приїхав на годину раніше. В будинку здійнялася паніка. Гадаю, він вчинив так навмисно, аби краще підготуватися до дійства в кімнаті, де мав відбутися контакт із небіжчиком. Новоприбульця супроводжували двоє асистентів — молодий чоловік і дівчина. Спільними зусиллями вони задрапірували вікна чорними шторами; відсунули до стіни непотрібні меблі й замінили їх тими, що привезли з собою; прибрали килим, оголили мостини й встановили дерев’яний ящик, чиї розміри й загальний вигляд дали мені зрозуміти, що ці люди збираються виконати звичайний сценічний трюк. Я тримався осторонь і нічим не привертав уваги спірита, побоюючись, що він упізнає мене. Минулого тижня газети надрукували кілька схвальних рецензій на мої виступи.
Спірит був молодим чоловіком приблизно мого віку і вирізнявся тендітною тілобудовою; темне волосся спадало на вузьке чоло. Насторожений погляд надавав йому подібності зі звіром, що шукає здобич. Спритні точні рухи були незаперечною ознакою досвідченого фокусника. Його асистентка мала привабливе обличчя з вольовими рисами й струнке, гнучке тіло (її фізичні дані ввели мене в оману — я дійшов хибного висновку, що дівчина виступає з ним на сцені). Вона була вбрана у скромну темну сукню і здебільшого мовчала. Другий асистент — дужий білявий молодик вульгарного вигляду — незадоволено буркотів і лаявся, пересуваючи важкі меблі.
Коли всі гості зібралися (тітка запросила вісім-дев’ять знайомих, імовірно, бажаючи частково покрити витрати), спірит завершив підготовку і терпляче чекав у кімнаті разом з асистентами. Я не мав жодних шансів оглянути їхній реквізит.
Весь сеанс — включно з преамбулою і драматичними паузами — тривав понад одну годину. Було показано три ілюзіоністські номери, розраховані на те, щоб створити напругу, посилити хвилювання і навіяти певні емоції.
Спірит розпочав з обертання столу, виконавши цей трюк із надзвичайним драматизмом. Стіл крутнувся сам собою і загрозливо захитався, внаслідок чого більшість присутніх опинилися на голій підлозі. Гості затремтіли від страху, готуючись до будь-яких несподіванок. Тоді спірит — за допомогою своєї молодої змовниці — зобразив гіпнотичний транс. Йому зав’язали очі, затулили рота кляпом, затягли мотузками руки та ноги, після чого його — геть безпорадного — перенесли до дерев’яного ящика, звідки відразу почали долинати дивні моторошні сигнали з потойбіччя: яскраві спалахи світла, гучний тріск, виття труби, дзвін цимбалів, цокання кастаньєт. Із глибин ящика вирвалася зловісна «ектоплазменна матерія» і попливла кімнатою, огортаючи все довкола таємничим сяйвом.
Вилізши з ящика й позбувшись пут (коли ящик відчинили, усі мотузки й вузли були на місці), «медіум» якимось дивом вийшов із трансу і взявся до основної справи. Після короткої, але красномовної промови про небезпеку зближення зі світом духів він натякнув, що результат виправдовує ризик, і знову впав у транс, прагнучи встановити контакт. Невдовзі він оголосив, що духи покійних родичів і друзів приєдналися до них; між живими та мертвими відбувся обмін посланнями й словами втіхи.
XIV
Яким чином молодий спірит досяг такого ефекту?
Як я вже казав, професійна етика змушує мене зберігати мовчання. Тоді я не міг розповісти всю правду (і зараз не можу). Обмежуся натяками на те, що це звичайна спритність рук.
Обертання столу не є трюком у традиційному розумінні (хоча іноді — як у тому конкретному випадку — його можна віднести до ілюзіоністських практик). Йдеться про маловідоме фізичне явище: десять-дванадцять осіб збираються за круглим дерев’яним столом і щосили тиснуть долонями на поверхню; якщо хтось скаже їм, що стіл ось-ось крутнеться, не мине й двох хвилин, як це справді станеться. Щойно люди відчувають рух, як стіл неминуче починає хитатися в різні боки. Достатньо однієї простої дії — непомітно вдарити носком черевика об ніжку, і стіл ефектно нахилиться вбік і з гучним гуркотом перевернеться. Якщо поталанить, він потягне за собою майже всіх учасників сеансу, що викличе загальний подив і сум’яття, але нікому не завдасть фізичної шкоди.
Зайве уточнювати, що стіл, який використовувався в будинку моєї тітки, принесли разом з іншим реквізитом. Він був хитро сконструйований — чотири дерев’яні ніжки поєднувалися з центральною опорою, а внизу залишався невеличкий зазор, куди можна було просунути ногу.