Одного вечора, незадовго до вистави, хтось розмалював мої афіші, вивішені біля входу до театру: «Він використовує картонний меч», «Він витягне з колоди пікову даму», «Фокус із дзеркалом: пильнуйте за його лівою рукою» і таке інше. Глядачі читали всі ці глумливі написи, перш ніж увійти до зали.
Такі вчинки, ймовірно, нагадували невинні жарти, проте вони могли завдати суттєвої шкоди моїй репутації, і Енджер чудово знав, чим я ризикую.
Звідки мені відомо, що саме він робив ці капості? Іноді він сам не приховував свою причетність. Коли мій номер зривався, Енджер опинявся у залі — щойно виникала якась проблема, він підстрибував і починав освистувати мене. Однак найважливішим доказом, що агресором був сам Енджер, стали притаманні йому погляди на мистецтво магії. Він надавав провідного значення секрету, що лежить в основі того чи іншого фокуса. Такий виверт ілюзіоністи називають «оманою». Якщо виконання трюку залежало від потаємної полиці за столом фокусника, Енджер зосереджувався виключно на цій полиці, навіть не припускаючи, що артист може творчо підходити до використання апаратури. Хоч би якими були причини наших чвар, головна розбіжність полягала у хибному й обмеженому розумінні ілюзіоністських прийомів, властивому Енджеру. Диво створюється завдяки майстерності ілюзіоніста. Техніка тут ні до чого.
Ось чому «Нове транспортування людини» залишалося єдиним номером, що жодного разу не став мішенню для публічних нападів Енджера. Мій трюк не на його зуби. Він ніяк не міг збагнути, як досягається такий ефект — почасти тому, що я ревно зберігав свою таємницю, але здебільшого його збивала з пантелику моя манера виконання.
XVI
Кожен номер має три етапи.
Перший етап — підготовка. Ми навіюємо, пояснюємо або натякаємо глядачам на те, що вони невдовзі побачать. Реквізит стоїть на сцені. Інколи ми просимо допомоги у добровольців із публіки. Під час підготовки ілюзіоніст усіляко відвертає глядацьку увагу.
Другий етап — виконання — передбачає здійснення певних трюків на основі багаторічного досвіду й артистичних здібностей фокусника.
Третій етап — відомий як «ефект» або «престиж» — є продуктом магії. Якщо з капелюха витягають кроля, який начебто не існував раніше, він вважатиметься «престижем» цього фокусу.
«Нове транспортування людини» вирізняється з-поміж інших номерів, оскільки глядачі, критики й мої колеги насамперед цікавляться його підготовкою і виконанням, а мене, виконавця, найбільше хвилює престиж.
Ілюзіоністські номери поділяються на категорії, або типи, чия кількість обмежується шістьма (не рахуючи гіпнозу, що становить окрему царину). Будь-який фокус, що виконувався колись, підпадає під одну чи кілька з нижченаведених категорій:
1. Поява: магічне створення предмета чи живої істоти з нічого.
2. Зникнення: магічне щезання предмета чи живої істоти в порожнечі.
3. Трансформація: видиме перетворення одного предмета на інший.
4. Переміщення: видима зміна місцеперебування двох чи більше предметів.
5. Виклик законам природи: скажімо, оманливе подолання гравітації, ілюзорне проникнення одного твердого тіла крізь інше, поява великої кількості предметів чи людей із вузького місця, що видається затісним для них.
6. Таємна рушійна сила: створення ілюзії самостійного руху предметів — приміром, загадана карта загадковим чином висувається з колоди.
«Нове транспортування людини» не можна назвати типовим явищем через те, що цей номер відповідає щонайменше чотирьом із вищезгаданих категорій, тоді як більшість ілюзіоністських номерів належать до однієї чи двох. Щоправда, якось у Європі я бачив один складний трюк, що поєднав у собі ознаки п’яти категорій.
Зрештою фокусник вдається до різних ілюзіоністських прийомів.
Ці прийоми значно важче класифікувати: коли йдеться про техніку, обдарований фокусник не гребує нічим. Техніка трюку може бути як примітивною (скажімо, розміщення одного предмета за іншим, що дозволяє приховати його від публіки), так і надзвичайно складною, що потребує попередньої підготовки сцени й залучення цілої команди асистентів і підсадних двійників.
Не варто забувати про низку традиційних прийомів. Часом буває доречно застосувати «чарівну» колоду, з-під якої висуваються одна чи кілька необхідних карт; строкатий задник, на чиєму тлі непомітно здійснюються певні маніпуляції; чорний стіл або інший предмет, який важко розгледіти із зали; манекени, двійників, дублерів, підсадних осіб та інші обманки. Вигадливий фокусник тяжіє до експериментів. Будь-який винахід, невідомий