Спокій і злагода увійшли в його серце: він зробить усе, щоб люті звірі не прийшли на цю квітучу землю, хоча знає, як нелегко буде це зробити. Поплавський не дасть забути.
Жадан раптом відчув, що летить не сам, що ззаду, зовсім близько у кріслі штурмана і радиста сидять ще двоє: жінка і дитина, тільки він не знав — хлопчик це чи дівчинка. Він не бачив їхніх облич, лише відчував, що це рідні йому люди, найближчі, що вони його люблять і що він любить їх над усе. Знав, що вони усміхаються, бо цей тихий лет низько над квітучою землею сповнює їх щастям, і ще міцніше стиснув штурвал, згадуючи розповіді дядька Антона про те, що доля льотчика в його руках, в його пілотському вмінні. Жадан почув, ніби хтось шепоче йому на вухо:
— Твоя доля в твоїх руках. Це машина часу і простору, вона полетить, куди ти тільки схочеш. Ти можеш повернути в минуле, в дев'ятнадцяте століття, піти працювати в лабораторії Пастера і Левковича, все залежить від твого бажання.
Однак Жадан уперто летів уперед, тільки вперед, з гіркотою відмовляючись від давніх своїх ілюзій. Уявив, які жахливі муки чекали б його в дев'ятнадцятому столітті, коли б, живучи в тому уповільненому часі, він знав про наближення грізних подій віку двадцятого, знав і попереджував би всіх, але ніхто йому не повірив би, вважаючи за божевільного.
Так утрьох летіли вони вперед, до того незвіданого, Невідомого й Вічного, що стоїть перед кожним з нас, ваблячи до себе й лякаючи.
«…Треба підкреслити, що органи охорони здоров'я УРСР досягли значних успіхів у профілактиці сказу. Захворюваність людей на Україні мінімальна — трапляються лише поодинокі випадки гідрофобії. Так, порівняно з 1951 роком — роком найвищої захворюваності — кількість випадків зменшилась у 92,6 раза. Якщо кількість захворювань людей у 1971–1975 рр. прийняти за 100 %, то в 1976–1980 рр. вона становила 50,1 %, а в 1981–1985 рр. — 23,3 %.
Внаслідок різкого зменшення кількості випадків захворювання людей економічні збитки зменшились на 3,8 млн. карбованців.
На нашу думку, проблему сказу слід оцінювати не лише поразками — тобто кількістю людей, що загинули від сказу. Слід враховувати кількість життів, врятованих медичною службою республіки від цієї смертельної інфекції. За останні 10 років приблизно 15–20 тисяч осіб наражалися на реальний ризик захворювання. Є всі підстави вважати, що люди ці були врятовані внаслідок своєчасного і якісно проведеного антирабічного лікування.
Цей факт, одначе, не дає підстав до заспокоєння, бо нашою метою є тільки повний захист людини від захворювання на сказ, повна і остаточна ліквідація всіх випадків смерті від цієї особливо небезпечної інфекції».
1986 р.