— Як ви могли, Бадяк? Я ж вас вчила… ви заліки здавали… Ви що, мене не слухали? У випадках укусів небезпечної локалізації тільки гамма-глобулін може врятувати…
Куля і собі взялася вивчати карту щеплень. Теж витягла окуляри, які були в повному порядку, в позолоченій оправі. Футляр теж був новенький, рожево-перламутровий.
— А що гамма-глобулін? Ну, спізнилися трохи — нічого страшного. Рану я йому одразу обробив, вакцину негайно ввели.
Бадяк поглядав на них спідлоба, упершись підборіддям у шию, й Жадану здалося, що зараз він кивне головою й заспіває «Дивлюсь я на небо…».
— Де ви були, Бадяк? — Кротова крутила вцілілу дужку від окулярів, наче і її хотіла відламати. — Я ж вам лекцію читала. Мабуть, не слухали? По магазинах бігали? У випадках укусів небезпечної локалізації ми вводимо готові антитіла, щоб встигнути заблокувати вірус. Активний імунітет пізніше виробляється. Тільки гамма-глобулін може врятувати. Я ж усе пояснювала.
— Не знаю я ваших теорій, — вперто повторив Бадяк. — Ось у мене повно людей у відділенні… вчора стільки аварій було, що… Цілий день гіпсував.
Він показав руки, хоча ніяких слідів гіпсу на них, звісно, не залишилося.
— Але ж ви самі призначили гамма-глобулін, — здивувався Жадан. — І зробили правильно. Тобто ви розуміли, що треба його ввести. Чому ж не ввели?
— Тому що його не було, — похмуро мовив хірург. — Марусю, коли прийшов цей Чорнодуб?
— У суботу, — одразу відгукнулася медсестра, наче очікувала цього запитання. Жадан упізнав її: це вона на вчорашній репетиції повідомляла про вихід Бадяка на сцену.
— У суботу санепідстанція не працювала, — сказав Бадяк. — А гамма-глобулін зберігається у них.
— Було б подзвонити! — загула Куля.
— Дзвонив. А вас не було. Тоді послав Марусю до цієї помічниці… як її?
— Тесленко, — підказала Маруся.
— Тесленко. А вона каже — гамма-глобуліну на складі нема.
— Чого ж ви до мене не подзвонили? — спитала Кротова. — Я ж вас учила.
Бадяк невесело посміхнувся.
— І до вас дзвонив, Діно Михайлівно. Додому. І не один раз. Як ви наказували. Хотів спитати вас, порадитись. А ви у відпустці.
Кротова розгублено почала ховати окуляри в сумочку.
— Я була в Піцунді… Але треба було в обласну санепідстанцію звернутися. Там є черговий. Гамма-глобуліну в нас скільки завгодно… Одразу б прислали.
— Я що, завгосп? — потемнів Бадяк. — У мене повно хворих. Переломи, поранення. В неділю ні до кого не додзвонишся. В понеділок, чесно кажучи, я забув. У нас конференція була по боротьбі з автотравматизмом… Закрутився… і забув. А у вівторок лише надвечір привезли. Але все одно я певний, що він помер не від того. Гамма-глобулін тут ні при чому.
— А в чому причина, як ви думаєте? — спитав Жадан.
— Ваша вакцина винна. Робите експерименти на людях, даєте якусь водичку, а потім — Бадяк за все відповідай. Не вийде! Чув я, що вдова Чорнодуба хоче подавати заяву в прокуратуру. Так ось, я вам тут усім кажу офіційно: мене так просто не візьмеш. Я теж не дурний. Пришили, понімаєш, мені гамма-глобулін, а про вакцину ні слова… Колись не було ніяких гамма-глобулінів, лише вакцина, а людей рятували… Як Пастер врятував російських мужиків, покусаних вовком? Га? Із запізненням їх привезли до Парижа, але він усіх врятував. Без усякого гамма-глобуліну.
— Не всіх, — сказав Жадан. — 3 п'ятдесяти росіян, привезених до Пастера, загинуло вісім. Тобто шістнадцять процентів. Погодьтеся — немало. Їх якраз тільки гамма-глобулін міг би врятувати. Але його тоді не було, У Чорнодуба дуже короткий інкубаційний період — двадцять днів. Це й зрозуміло, бо укуси майже в мозок. В таких випадках жодна вакцина не встигає спрацювати. Єдина надія на гамма-глобулін. Чим скоріше введеш — тим краще. І ви це прекрасно знаєте. А в тому, хто винен у затримці з гамма-глобуліном, ми ще розберемось.
Він підвівся, а за ним Куля і Кротова. Маруся теж встала з винуватим виглядом, наче й її звинуватили у вбивстві Чорнодуба. Тільки Бадяк залишився сидіти, похиливши голову. Він дряпав пінцетом по склу, саме там, де на схемі Жадана була намальована людина з піднятими догори руками й заштрихованою головою. Як йому боліло, здригнувся Жадан, уявивши, як звір мертвою хваткою вгризався в шию Чорнодуба.
V
Вирішив побувати вдома у Чорнодуба, поговорити з близькими — може, дізнається щось нове, бо епідеміологічне обстеження цього випадку проведене вкрай погано, якщо взагалі воно проводилось. Тесленко, яка нарешті приїхала з Києва, тепер, сидячи в кабінеті Кулі, безперервно плакала, й щось путнє від неї годі було почути. Вона ніяк не могла збагнути, як це Жадан випередив й чому взагалі все вперлося в неї, коли над нею товклося стільки лікарів, а тепер, бач, у всьому винна вона. Вона людина маленька, хай старші відповідають; з'ясувалося, що того злощасного понеділка Куля брала участь у районній нараді по забезпеченню вивезення буряку, і її не було в санепідстанції цілий день, і Тесленко сама дзвонила в область, просила вислати гамма-глобулін, їй пообіцяли, але оскільки в понеділок ніхто до Старої Митниці з області не їхав, то препарат передали тільки у вівторок: гамма-глобулін привіз лікар з гігієни харчування, якого обласна санітарно-епідеміологічна станція відрядила в ці краї на перевірку робітничих їдалень. Ліміти на бензин в обласній санепідстанції закінчилися, тому лікар той плуганився до Старої Митниці рейсовим автобусом і приїхав лише надвечір. Кротова сумно хитала головою, наче хотіла сказати: ось бачите, Євгене Петровичу, життя є життя. Тепер ви розумієте, як вас шанують у нашій області, бо, незважаючи на труднощі з бензином, вам одразу ж дали «Москвич», можна сказати, персональний… Куля гримала на Тесленко, мовляв, чому вона їй не доповіла, а та, не скидаючи своєї яскраво-зеленої, з червоними квітами хустки, шморгала носом та краєм хустки витирала очі. Коли Тесленко вийшла, Куля і Кротова почали відмовляти Жадана від цієї затії — йти додому до Чорнодуба: зрозумійте, Євгене Петровичу, там горе, і ваша з'ява тільки піділлє масла у вогонь, тим паче що вже все відомо, давайте краще подумаємо, як виплутатися з цієї історії.