(Текст, надрукований у журналі «Всесвіт» № 11 за 1934 рік).
Нарис Макса Поляновського
ПРИГОДА НА БОСФОРІ
Океанський пароплав «Харьков» вийшов з одеського порту в рейс на Лондон, Гамбург, Ротердам. У просторих трюмах він віз десять тисяч тонн вантажу. Була хмарна погода. На другий день плавання море окутала імла, що перейшла в туман.
Штурман, що стояв на вахті, у вахтенному журналі записав неприємні для всякого моряка рядки. Під рубрикою «Чорне море, На путі з Одеси в Стамбул 8 березня 1933 р.» – появились тривожні записи: «Туман почав згущуватись, видимість змінювалась. Подавали гудки. Зменшили хід до найменшого, сподіваючись на просвітлення горизонту і перевірку свойого місця лотом. У тумані помітили чорний силует. Машині дали «повний хід назад», але пароплав і далі йшов уперед, Через вісім хвилин пароплав зупинився і, незважаючи на повний хід назад, не рухався».
Виявилося, що силует, який виступав з моря, є не що інше, як мілина.
Ніхто на судні не відчував поштовхів, але незабаром ті, хто буз на борту, переконались, що пароплав сів на мілину.
Все сталося блискавично: помітивши мілину, капітан двічі давав машині наказ «повний назад», йому відповідали з машини, що «повний назад» дано, але пароплав і далі рухався вперед.
Пізніше виявилось, що другий механік, даючи у відповідь сигнали «повний назад» обидва рази ходу, що вимагалося, не дав.
Коли в машину спустився старший механік й намагався дати хід назад – вже було пізно. Пароплав, рухаючись за інерцією, уткнувся в мілину. Опівдні, як розвіявся туман, пощастило визначити, що аварія сталася коло анатолійського берега, за кілька міль від мису Кара-Бурну.
До Одеси і Стамбулу полетіло радіо |про те, що океанський пароплав зазнав аварії і потребує допомоги потужних буксирів, що можуть зняти його з мілини.
Як тільки радіо повідомило про аварію радянського судна, негайно ж об’явились охочі поживиться і заробити на біді.
Почувши радіо з «Харькова» англійський рятувальний пароплав «Ла Ніна», що був поблизу, кинувся до місця аварії. Капітан рятівника квапився, намагаючись прибути до місця події раніше представників Радфлоту, що найняли турецького рятівника.
Капітан – старий морський зубр, добре розумів, що в такий момент важливо буває виграти зайву хвилину і тоді зручно диктувати свої умови. Англієць зійшов на борт «Харькова», підійшов до капітана і – час гроші – без всяких натяків заявив:
– Я капітан рятувального судна «Ла Ніна». Рятувати ваш пароплав почну негайно, якщо ви потрудитесь поставити свій підпис на цьому аркуші паперу.
Капітан «Харькова» глянув на подане йому. Перед ним лежав чистий аркуш грубого паперу.
– Що це?
– Одкритий лист, містер, – пояснив капітан «Ла Ніни». – Зараз не час складати договір й обмірковувати розміри оплати. Ви підпишіть цей лист, а пізніше, не турбуйтесь, ми вже сами заповнимо його.
Радянському капітану пропонувалося згодитись на всякі умови. Він холодно відповів, що – одкритих листів не підписує.
Хижакові шкода було випускати здобич, яку він думкою уже здобув. Він шукав компроміса. Запропонував радянському капітану великого хабаря.
– Я не підпишу цього папера, містер. Ми не приймаємо допомоги від «Ла Ніни». Прощавайте!
Коли англієць залишив борт «Харькова», штурман Горохов записав у вахтенному журналі:
«Сильний шторм. Від поштовхів хвиль тріснув фундамент брашпіля. Стрілами піднімаємо правий якір. Шкентелі, заведені, щоб підняти його, рвуться. Довелось відмовитись піднімати».
Увесь перший день після аварії пароплав сильно і часто штовхало об пісковий ґрунт. Поштовхи роздирали днище гіганта.
Показався радянський пароплав «Восток». Підійти ближче до «Харькова», щоб подати йому допомогу, було неможливо. Заважав шторм.
Вітер сягав семи балів. Вода почала заливати перший трюм, під вечір пароплав похилився на лівий борт.
Друга після аварії ніч окутувала потерпіле судно. Лютують хвилі, підносячись на 12 метрів вище борта, перекидаючись через пароплав.
Ніхто не лягає спати. Всю ніч триває боротьба зі стихією.
***
На ранок становище погіршало.
Від сильної переваги носової частини пароплав почав розламуватись. Закліпки вискакували, як вилускується соняшникове насіння. Втративши кріплення, розпадались залізні аркуші, борт пароплава розривався. Пожежний ящик зірвало й понесло в море.
На палубі лежали 20-пудові бочки з патокою. Їх качало по палубі. Бочки розбили люк вугільної ями у проході під бот-деком. Пробоїна відкрила воді доступ у вугільні ями: звідси вода могла ринутись в кочегарку, де стояли котли під парою.