— Як провадитимуться заняття? — спитав я приглушеним голосом, бо горло в мене почало пересихати.
— Заняття? — Лікар знову розвів руками. — Я дам тобі адресу нашого складу. Там є один чудовий хлопець. Він усе знає.
— Тільки це?
— Ще є час, Анастасію! — засміявся лікар — Чого поспішаєш? Тихше їдеш — далі будеш! Я мотоцикліст і знаю це з власного досвіду. Ти вмієш їздити на мотоциклі?
Я заперечливо похитав головою.
— Рибалка?
— Ні.
— А любиш дивитися, як інші ловлять рибу?
Я збрехав, що люблю.
— Ну, тоді ми будемо добрими друзями, — сказав лікар, потираючи руки. — Посаджу тебе на заднє сидіння і повезу з собою. А коли повернешся в Триград, запросиш мене в гості. Гаразд?
— Мені буде дуже приємно, — відповів я.
— А багато форелі водиться у ваших річках?
Я розповів, що в наших річках повно форелі. Навіть додав, що є одна людина, на ім'я Ракіп Колібаров, яка щодня ловить по кілька кілограмів риби.
— Ракіп Колібаров, — повторив замислено лікар.
Потім він покліпав очима, ніби намагаючись щось пригадати. А я подумав: чому ім'я Ракіпа Колібарова примушує людей замовкати?
Лікар розпростав плечі і подивився на свій годинник. Було близько п'ятої.
— Анастасію, — сказав він, — піди в сусідню кімнату до товаришки Ірини Теофілової. Попроси її пояснити тобі дещо, а після роботи я по тебе зайду. Гаразд?
— Звичайно! — сказав я. І захоплено додав: — Неодмінно чекатиму вас.
У сусідній кімнаті стояло два письмових столи. За кожним сиділа молода жінка. Коли я зайшов і зупинився біля дверей, вони одночасно підвели голови і зацікавлено глянули на мене.
Хтозна-чому, можливо тому, що була спека, я стояв біля дверей і мовчав. Дивився на ту жінку, що сиділа ліворуч, і не міг відвести очей од її обличчя. Що це було за обличчя! Мені здавалося, ніби я дуже добре знаю його і разом з тим розумів, що воно вперше промайнуло перед моїм поглядом, як малюнок з ілюстрованої книги. Ах, так! Коли б не спека, я, звичайно, одразу догадався б. Це обличчя було схоже на портрет епохи Ренесансу: пишне чорне волосся, чорні брови і вигнуті вії мадонни з великими світлими, як південне небо над Видлою, очима. Тільки південне небо над Видлою — прозоро-синє, а ці сині очі мали мармуровий блиск — сяяли, мов флюорит, але були непроникні.
Жінка ворухнула плечима і повільно підвелася з стільця. Тепер я бачив усю її постать. На зріст вона була височенька. В неї були округлі плечі і високі груди. Все в ній ніби випромінювало зрілу принаду, раннє літо жіночої краси.
— Що вас цікавить? — спитала вона і спокійно зміряла мене очима з голови до ніг.
— Мені потрібна товаришка Ірина Теофілова, — пояснив я і кашлянув, бо мені дуже хотілось пити.
Жінка кивнула головою, але я не зрозумів, що вона хоче цим сказати, і тому залишився біля дверей.
Тоді з-за стола, який стояв праворуч, підвелася друга жінка. Така ж на зріст, як і перша. Повинен признатися, що й вона справила на мене дуже приємне враження. Тільки волосся в цієї жінки було каштанове і виглядала вона худішою. В її карих очах не було нічого незвичайного, але мені здалося, що вони дивляться надто сміливо і навіть задирливо. На відміну од першої жінки, руки цієї було більш оголено, а виріз плаття, яке утворювало красиву складку на грудях, зроблено глибший.
— Ви, товаришу, приїхали з периферії? — спитала вона, хтозна-чого мацаючи рукою брошку на грудях. Блискучу прикрасу було приколото саме там, де на платті лягала красива складка.
— Так, я приїхав з периферії, — відповів я. — З Триграда. — І в свою чергу спитав: — А як ви про це догадались?
Такою була моя перша зустріч з персоналом лікаря Петра Тошкова. І Теофілова, і Чавова люб'язно почастували мене водою і розповіли чимало цікавого. Але більше говорила Христина Чавова. Вона сказала, що в мене гарний смуглявий колір обличчя і що синій галстук дуже пасує до моїх голубих очей. На цьому місці нашої розмови Ірина Теофілова всміхнулась підкреслено поблажливою усмішкою. Очевидно, у Теофілової суворіша вдача. Та я більше розмовляв з друкаркою. Вона розповіла мені, що їхня профорганізація розвиває активну діяльність, внаслідок чого для службовців Центру влаштовано зручну душову, яка міститься на горищі.