Такий спосіб дій скидався на гру в піжмурки. Проте Абакум ще ніколи не грав наосліп, а в практиці визнавав тільки інтуїцію — уміння спостерігати.
А втім, щоб зрозуміти, що давало Абакумові підстави так сміливо атакувати гіпотезу Славі Ковачева, треба ще раз повернутися до подій 27 серпня. Тоді Славі Ковачев спитав у лікаря Аврамова, чи можуть бути «речовими доказами» в цій справі графин з водою і склянка, які стояли на столі Венцеслава. Він хотів знати, чи є сліди ціанистого калію в графині з водою і на склянці. Лікар Аврамов, дослідивши спочатку воду, а потім склянку, дав негативну відповідь. Ніяких слідів ціанистого калію ні у воді, ні на склянці не було. І Славі Ковачев перестав цікавитися цими двома речами, бо вони не становили ніякої цінності як докази.
Коли Абакум почав оглядати обстановку, в якій було знайдено труп, з його уваги, звичайно, теж не випали ні графин з водою, ні склянка. Він знав колір і запах ціанових сполук та їхні осадки, і для нього не становило великих труднощів визначити, що ні у воді, ні в склянці ціанистого калію немає. Але на відміну од Славі Ковачева Абакум не задовольнився шуканням «прямого» сліду. На кожному предметі є багато й інших слідів, які теж можуть підказати щось цікаве.
Отже, всередині склянки не було слідів ціанистого калію. Але що могла розповісти та її частина, яка, коли людина п'є, торкається рота? У кожної людини своєрідний вигин верхньої і нижньої губи, різна структура шкіри, неоднаковий і кут стику губів, який залежить від розмірів рота. У круглолицих людей рот, звичайно, більший, ніж у людей з довгастим обличчям. А кут стику губів тим більший, чим менший рот, тобто губи великого рота стуляються під значно гострішим кутом, ніж губи малого. Отже, за цією ознакою можна уявити можливу приблизну форму обличчя. Про все це повинні були розповісти сліди губів на краю склянки, якщо вони справді лишились.
Та зовнішня поверхня склянки могла дещо розповісти. Коли людина п'є воду, вона звичайно тримає склянку трьома пальцями. Оскільки рисунок на шкірі пальців цілком індивідуальний і неповторний, то кожен, хто п'є воду з склянки, завжди залишає на ній свою «адресу».
Певна річ, якщо склянку вимити одразу, на ній не буде слідів. І навпаки: якщо посудину довго не мити, на її краю і стінках скупчиться стільки «адрес», що навіть найдосвідченіший дактилоскоп не зможе нічого прочитати.
Але Абакум дуже добре знав — про це йому сказав чоловік у синьому халаті, — що в той день у кімнату до Венцеслава не заходила жодна стороння особа. Отже, єдиною людиною, яка могла налити воду в склянку, був сам Венцеслав. Коли на поверхні склянки є ще й інші сліди, то треба зробити висновок, що ці сліди залишила людина, яка ввійшла в кімнату не через двері, а через вікно між десятою і одинадцятою годинами ранку.
Так міркував Абакум, взявши в руку склянку.
Спочатку він нічого не помітив. Здавалося, скло всюди однаково прозоре. Склянка нічим не пахла. Тоді Абакум дістав лупу і, тримаючи посудину за дно, оглянув її поверхню на світлі біля вікна. І ясно побачив на склі плями: велику і поруч кілька малих. Це були відбитки пальців, але вони не мали чітких ліній. Порівнюючи їх, Абакум прийшов до висновку, що склянка побувала в двох різних руках: у великій руці з товстим пальцем, яка, мабуть, належала Венцеславові, і в значно меншій — з дуже тонкими й красивими пальцями. Ці малі плями скидалися довгастою формою на сліди жіночих пальців.
Такі були висновки після першого огляду.
Ці висновки обумовлювали існування й інших слідів. Невідома жінка тримала в руці склянку не ради втіхи. Склянки мають єдине призначення — з них п'ють воду. А коли жінка п'є воду з склянки, в якої край вигнутий, то обов'язково залишить на пій хоч незначні сліди губної помади.
Абакум наблизив лупу до вигнутого краю склянки, і його очі спалахнули від задоволення. Він не помилився: на зовнішньому краю склянки — виразніше, а всередині — тьмяніше виднілись чіткі сліди губної помади. З їх розташування можна було зробити висновок, що кут, під яким сходяться губи в невідомої жінки, досить великий — майже прямий. Отже, обличчя в неї не кругле, а довгасте.
Це було важливе відкриття. Абакум повертів склянку в руці, і його очі знову спалахнули, але тепер уже від здивування: на протилежному краю склянки він помітив ще одну пляму від губної помади, такої ж форми і розміру, але трохи яскравішу за першу. Виходить, жінка пила воду двічі і в різний час.