Абакум дивився на цю сосну широко розплющеними очима і мовчав.
— Це і є Джуклевото харманче, — прошепотів Ахмед. Було тихо, навіть ліс не шумів у цей ранковий час.
— Якщо ми не спізнились, то все в порядку, — сказав Абакум.
Він дав знак Ахмедові чекати його на цьому місці, а сам звернув у ліс, щоб, обійшовши галявину, вийти по той бік зламаної сосни. Прикордонна смуга тяглася на південь від галявини і, очевидно, іноземний кур'єр пробирався сюди саме з півдня.
У тому, що Світозар Подгоров підтримував зв'язок із своїм закордонним резидентом через кур'єра, Абакум не мав сумніву. І ось чому. По-перше, після провалу Бояна Ічеренського в цьому районі досі не було запеленговано жодної радіостанції і саме цей район став останнім часом центром, ящурної епізоотії. Звідси випливав висновок, що агентура іноземної розвідки орудувала тут, підтримуючи зв'язок з своїми контрагентами за кордоном не по радіо, а найпростішим, «класичним» способом — через кур'єра. По-друге, в таємній касеті Подгорова Абакум знайшов ключ шифру. Два нулі за колонцифрою 35 і слово «Вазови» означали, що для зв'язку шпигуни використовують спрощені шифрограми, складаючи їх або з допомогою тексту, або шляхом заміщення певної кількості літер. Для радіозв'язку такі прості шифри не застосовуються — їх легко розшифрувати. А це призводить до неминучого провалу, як було у випадку з Ічеренським. Ключ шифру, знайдений у таємній касеті Подгорова, свідчив про те, що між іноземними агентами був письмовий зв'язок. По-третє, пост інспектора, що його займав помічник Подгорова Прокопій Недялков, давав йому можливість бувати в найрізноманітніших місцях, зустрічатися з будь-ким і будь-коли. Отже, «інспектор» міг приймати і передавати різноманітну інформацію, матеріали і документи. Навіщо ж рискований радіозв'язок, коли можна використати живий?
Цих даних було цілком досить для того, щоб Абакум зробив висновок: Світозар Подгоров підтримує зв'язок з своїми іноземними шефами через кур'єра.
А з того, що Прокопій Недялков узяв курс на Триград, випливав другий основний висновок: десь саме біля Триграда іноземний кур'єр повинен щось передати Прокопієві Недялкову.
Намагання Прокопія Недялкова за всяку ціну прибути ранком означало лише одне: щось уже доставлено напередодні або цієї ночі.
Абакумові тепер треба було знайти це «щось». Стараючись ступати зовсім безшумно, він вийшов на південний край галявини і, нахилившись, почав уважно оглядати землю. Власне кажучи, тут не було видно землі, бо її вкривав товстий шар хвої. Не було видно й слідів. Але Абакум помітив, що подекуди шар хвої улігся щільніше і сухі соснові голки поламано й прим'ято. Він став на коліна і, досліджуючи ці місця сантиметр за сантиметром, почав повільно просуватися вперед. Так він добрався до обгорілої сосни. Тут соснові голки було ще дужче прим'ято. Абакум постояв на колінах якусь мить, уважно оглядаючи стовбур дерева і місце навколо нього. Але не помітив заглибини ні на стовбурі, ні на землі. На обгорілій верхній частині переламаного стовбура, що лежала біля пня, серед гілок лисніла в одному місці кора. Було цілком ясно, що до цього місця хтось доторкався, бо кольором і гладкістю воно відрізнялось од решти поверхні стовбура. Не гаючи часу, Абакум обхопив обома руками стовбур і трохи пересунув його.
В кореневищі зяяла невеличка заглибина, засипана сухою хвоєю. Але в ній нічого не було. Абакум закусив губу — хтось випередив його.
І цей «хтось» тепер поспішав у Тешел, щоб зустрітися з Прокопієм Недялковим. Можливо, зустріч уже відбулася, і синя «Волга» мчить назад у Софію. Або Прокопій Недялков спокійно закушує в якійсь триградській харчевні, а інший — його посланець, — попрямував у Девін. Шукай тепер вітра в полі.
Абакум гірко посміхнувся: «Груші спізнився — і Наполеон програв бій під Ватерлоо».
Стоячи на колінах і розглядаючи заглибину, Абакум раптом помітив на згнилих соснових голках почорнілу шишку. Ця шишка й раніше лежала там, але він тільки тепер помітив її. Ясно, що вона попала сюди не сама собою.
Кров знову застукотіла в скронях Абакума. Це був, звичайно, якийсь знак. Він міг означати тільки або «взяв», або «шукай».
Захов засунув руку в хвою, і вона провалилась до зап'ястя. Він ледве стримався, щоб не крикнути від радості.
Абакум витягнув із заглибини згорнутий аркуш паперу і, миттю випроставшись, відбіг за дерево. Лігши на траву, поклав його перед собою і вийняв записну книжку та олівець. Як і передбачав Абакум, це був звичайнісінький шифр за системою заміщення літер. Згадавши слово «Вазови», написане на 35-й сторінці книги «Під ігом», схованої в стіні, Захов швидко склав на окремому аркушику ключову схему: