Выбрать главу

— Чув. Точно. — Так от треба щось таке зробить, щоб той курощуп Сало не задавався. Щось таке інтересне утнуть, щоб йому аж у носі засвербіло від заздрощів.

— Треба. Давай думать.

Сіли ми під тином і почали думать. Думали-думали, але довго ніщо путнє не придумувалося.

— Може, повітряного змія велетенського змайструвати і глечик зі сметаною на ньому у небо запустить?

— Нє.

— Може, піймати в лісі пугутькало і випустити в клубі під час зборів?

— Нє.

— Може, вкрасти Салові підштаники, коли білизну сушитимуть, і на телевізійну антену повісити?

— Нє.

Сидимо, думаємо. В мене аж голова з незвички заболіла.

Нарешті Ява блиснув очима і каже:

— Придумав.

— Ну?

— Давай улаштуємо бій биків.

— Га?

— Ти пам'ятаєш, ми в клубі закордонне кіно дивилися — «Тореадор»?

— Ага, да-да-да. Ну й що?

— Пам'ятаєш — на арені розлючений бик, а тут дядько, у капелюсі, з гинджалом, перед носом у нього танцює.

— Да-да-да.

— А потім — рраз! Бик — беркиць! І аплодисменти.

— Ага. Здорово. Але ж це убивать треба. Хто ж нам дозволить убивати поголів'я.

— Тю, дурний. Убивати! Що це тобі — м'ясозаготівлі, чи що? Це ж видовище. На стадіоні. Вроді футболу. Головне тут — красиво вимахувати перед носом бика червоною плахтою і ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. Ти ж бачив. Тореадори — це найсміливіші герої і ловкачі. Головне тут — тренування і спритність. Розумієш? Вперше в історії Васюківки — бій биків. Тореадор Іван Рень і тореадор Павлуша Завгородній! Гості з'їжджаються з усієї України. Трансляція по радіо і по телевізору. Навіть у Жмеринці видно буде. Га?

Я посміхнувся. Це було здорово. По радіо, по телевізору і взагалі. Запхнеться той мацапура Сало зі своїми кролями.

Ми повмощувались зручніше і почали обговорювати деталі. Перш за все — бик. Кандидатура бугая Петьки була відхилена одразу й остаточно. То таке страшнюче мурмило, що його навіть сам зоотехнік Іван Свиридович боїться. Очі — наче тракторні фари. Землю ногами риє — як екскаватор. А зареве — баби хрестяться, думають, що війна почалася.

Цього літа один дачник мало не вмер із переляку. Лежав на вигоні голий-голісінький — загоряв. Голова під парасолькою, все інше на сонці. І раптом — Петька. Дачник як рвоне. Бугай за ним. Дачник товстий, з пузцем. Бачить — не втече. А тут телеграфний стовп на дорозі. Як той дачник на нього видряпався — досі не відомо. Але факт — півдня загоряв голий дачник на ізоляторах, тримаючись за дроти, — аж поки не під'їхав комбайнер Микола на комбайні й не зняв його. Дачник штани надів і одразу — на станцію: додому їхать. Ні, хай із бугаєм Петькою вороги наші б'ються.

Другою кандидатурою був у нас цап Жора. Це я його кандидатуру висунув, щоб помститися. Дуже мені противний був цап Жора, бо з'їв мою нову святкову сорочку, коли я у калабані купався.

Але Ява мене не підтримав.

— По-перше, — сказав він, — Жора дуже балакучий. Весь час мекекече. Ми й аплодисментів не почуємо. А по-друге, йдеться про бій биків, а не цапів. Треба, щоб було щось бичаче, коров'яче щось — велике і крутороге.

— Коров'яче? — кажу. — Слухай, то, може, і взяти просто корову. Бо, крім Петьки, справжніх биків у нас чортма, а корів скільки хочеш. І взагалі, ніде не сказано, що обов'язково повинен бути бик. Чоловічого роду.

Ява задумався:

— Хтозна, може й так.

— Тоді, — кажу, — ліпшої кандидатури, ніж ваша Контрибуція, і не придумаєш.

— А чому Контрибуція? Чому не ваша Манька?

— Бо в нашої Маньки теля і один ріг зламаний. Ти хочеш, щоб із нас сміялися? Тореадори з однорогою коровою! Карикатура. Такого ще ніколи в світі не було.

— Можна, звичайно, і Контрибуцію. Але вона трохи психічна.

— Що значить «психічна»! Юринда! Скажи краще, що ти просто мами боїшся.

— Я — боюсь? От я зараз дам тобі у вухо, і ти побачиш, як я боюсь. Ану забери свої слова назад!

— Я забираю, але ти все одно боїшся.

— Боюсь?

— Боїшся.

— Боюсь?

— Боїшся.

Я схопився рукою за вухо і в свою чергу вдарив Яву кулаком у живіт. Ми покотилися по траві й викотилися на дорогу. Все, що було на дорозі поганого, ми, качаючись, попідбирали своїми штаньми і сорочками. Першим отямився я.

— Стривай, — кажу, — годі. А то замість бою биків у нас вийшов бій дураків.

— Це ж ти винуватий. Ну, гаразд. Спробуєм Контрибуцію. Завтра поженемо пасти і спробуєм. А то твоя Манька дійсно для телевізора не пасує. Ще люди подумають, що то не корова, а собака.