Отож качка опиняється в мене на мотузочку.
Тоді до сала підпливає друга качка, і з нею діється те саме.
Качка за качкою ковтають сало і нанизуються на мій мотузок, немов на нитку.
Не минає й десяти хвилин, а вже всі як є качки нанизані на нього, мов намисто.
Можете собі уявити, як весело було мені дивитися на таку багату здобич!
Мені лишилось тільки витягти нанизаних качок і віднести до свого кухаря на кухню.
Ото буде бенкет для моїх друзів!
Але нести цілий табун качок виявилось не так-то легко.
Я ступив кілька кроків і страх утомився. Коли – уявіть собі мій подив! – качки знялися в повітря й підняли мене до хмар.
Інший на моєму місці розгубився б, але я людина хоробра й винахідлива.
Я зробив кермо із свого сюртука і, правуючи качками, швидко полетів додому.
Але як спуститися донизу?
Та простісінько! Моя кмітливість стала й тут мені в пригоді. Я скрутив кільком качкам голови, і ми почали повільно спускатись на землю.
Я потрапив якраз у димар своєї власної кухні! Бачили б ви, як здивувався мій кухар, коли я постав перед ним у печі!
На щастя, він ще не встиг у ній розпалити.
КУРІПКИ НА ШОМПОЛІ
О, кмітливість – велика штука! Якось мені трапилося одним пострілом підстрелити сімох куріпок. Після цього навіть вороги мої мусили визнати, що я – стрілець над усіма стрільцями в світі, що такого стрільця, як Мюнхаузен, ще ніколи не бувало.
Сталося це так.
Я повертався з полювання, вистрілявши усі свої кулі. Нараз у мене з-під ніг випурхнуло сім куріпок. Звісно, я не міг дати вислизнути отакій чудовій дичині.
Я зарядив свою рушницю – чим би ви думали? – шомполом! Еге ж, звичайнісіньким шомполом, себто залізною круглою паличкою, якою прочищають рушницю!