Выбрать главу

І Майя розповіла, розповіла про все найважливіше, що трапилося з нею від самого початку і до останніх подій. Це була розповідь про Шнук із блискучими крилами, про коника-стрибунця, павучиху Теклу, Пук, Курта та його дружню допомогу. Коли вона почала розповідати про ельфа та людей, у залі стало так тихо, що через стінки вулика стало чути, як бджілки-робітники місять віск.

«Хто би міг подумати, — сказала королева, — що ельфи такі милі».

Від почутого вона тужливо та лагідно усміхнулася — саме так усміхаються люди, зачаровані прекрасною казкою.

І всі придворні вельможі всміхнулися, як і королева.

— Як, як співав ельф? — запитала королева. — Повтори її ще раз, таку пісню треба запам’ятати…

Маленька бджілка заспівала:

Моя душа — повівання, Краси земної дихання, Як лику Божого, Так і творіння Його кожного.

На мить у залі запала тиша, і лише десь позаду почулося стримане схлипування. Напевне, хтось пригадав собі доброго друга, який загинув у битві…

Майя продовжила свою оповідку і, коли вона почала розповідати про шершнів, очі у всіх стали великими, а погляди — скляними. Бджілки аж потемніли від страху та співчуття до малої. Знову немовби жива хвиля прокотилася по залі…

— Як страшно, — зітхнула королева, — просто жахливо…

— Ось так я повернулася додому, — завершила свою розповідь Майя, — і прошу мене великодушно пробачити за мою втечу.

Кожен у залі відчув, що не може дорікнути Майї. Королева поклала руку на її плече та мовила: «Ти не була зі своїм народом, але ніколи не забувала про нього. Ти залишилася вірною своїй батьківщині! А ми, бджоли, вміємо віддячити за вірність. Тому надалі ти завжди будеш коло мене, допомагатимеш мені провадити державні справи. Я щиро вірю, що твій досвід і твої знання підуть на благо твого народу і твоєї держави!».

Усі присутні у залі радо схвалили рішення королеви. І як вона сказала, так і сталося…

Ось так і закінчується розповідь про маленьку бджілку Майю. Кажуть, що надалі вона віддано служила своєму полісу, приносила неабияку користь своїй державі загалом і кожному громадянинові зокрема. А вечорами вона приходила у віддалену кімнатку, де доживала свого віку Кассандра, та розповідала маленьким бджолам про свої пригоди у великому світі…