Повз станцію, не зупиняючись, пройшов інший військовий поїзд, набитий «дойчмайстрами», яких посилали на сербський фронт. Вони ще не отямилися від того ентузіазму, що спалахнув у них при прощанні з Віднем, і безугавно верещали:
Якийсь капрал з хвацько підкрученими вусами, обпершись ліктями на солдатів, які, сидячи в дверях, колисали ногами біса, висунувся з вагона. Капрал диригував і гулюкав на все горло:
Несподівано він втратив рівновагу, вилетів з вагона, з усього розгону вдарився животом об важіль стрілки і повис на ньому.
А поїзд летів все далі й далі, а в задніх вагонах співали вже іншої:
Нашпилений на безглузду стрілку, войовничий капрал був мертвий. Біля нього на варті з багнетом вже стояв якийсь молоденький солдатик з гарнізону станції, який сприймав свою роль дуже поважно. Він виструнчився біля стрілки з таким тріумфуючим виглядом, немовби капрал на стрілці — його подвиг. Вартовий був мадяр, і тому коли солдати з ешелону батальйону 91-го полку бігли дивитися на капрала, солдатик кричав на всю станцію:
— Nem szabad, nem szabad! Komision militär, nem szabad![22]
— Цей вже звільнився, — сказав бравий вояка Швейк, який і собі затесався між цікавими. — А це має свою вигоду, хоча він і дістав шматок заліза у живіт, та принаймні всі знають, де його поховали. Це якраз на залізниці, і ніхто не мусить шукати його могили по всіх бойовищах.
— Настромився саме враз, — із знанням справи додав Швейк, обходячи капрала з усіх боків, — всі кишки залишилися в штанях.
— Nem szabad, nem szabad, — кричав молоденький мадярський солдатик. — Komision militär bahnhof, nem szabad!
За Швейком несподівано почувся суворий голос:
— Що ви тут робите?
Перед ним стояв кадет Біґлер. Швейк козирнув.
— Мельдую послушно, оглядаємо небіжчика, пане кадете.
— А що ви за аґітацію тут розвели? Що вам тут взагалі треба?
— Мельдую послушно, пане кадете, — з гідністю і спокійно відповів Швейк, — я ще ніколи не вів жодної «зааґітації».
Кілька солдатів за спиною кадета засміялися, а наперед виступив фельдфебель Ванєк.
— Пане кадете, — пояснив він, — пан оберлейтенант послав сюди ординарця Швейка, аби він доповів йому, що трапилося. Я тільки-но із штабного вагону, там вас шукає батальйонний ординарець Матушич за наказом пана батальйонного коменданта. Вам належить негайно з’явитись до пана капітана Заґнера.
За хвилину прозвучав сигнал на посадку, і всі порозходилися по своїх вагонах.
Ванєк, ідучи за Швейком, сказав:
— Коли збирається багато людей, то ви, Швейку, тримайте при собі свої премудрості. Могло б вам це вилізти боком. Цей капрал — з дойчмайстрів, і хтось міг би сказати, буцімто ви з цієї пригоди радієте. Адже Біґлер страшний чехожер.
— Таж я нічого не сказав, — відповів Швейк тоном, який виключав усякий сумнів. — Хіба тільки те, що той капрал настромився саме враз і що всі кишки залишилися у нього в штанях… Він міг…
— Годі, Швейку, перестаньмо про це говорити, — і фельдфебель-рахівник Ванєк сплюнув.
— Та, зрештою, це все одно, — не вгамовувався Швейк, — де за найяснішого нашого цісаря вилізуть кишки з живота, чи тут, чи там. Він свій обов’язок виконав… Він міг…
— Погляньте, Швейку, — перепинив його Ванєк, — батальйонний ординарець Матушич знову пре до штабного вагону. Дивуюся, як він ще не запоров носом на рейках.
Кілька хвилин тому між капітаном Заґнером і наполегливим кадетом Біґлером відбулася дуже гостра розмова.
— Я здивований, кадете Біґлере, — сказав капітан Заґнер, — чому ви мені зараз же не доповіли, що нікому не видадуть обіцяних 150 грамів тієї угорської ковбаси. А тепер я сам мушу ходити і особисто дізнаватися, чому солдати і офіцери повертаються зі складу. Пани офіцери теж добрі, немовби наказ не був наказом. Я ж сказав ясно: «До складу взводами по ротах». Це значило: якщо ви на складі нічого не дістали, то і повертатися треба взводами і по ротах. Я вам, кадете Біґлере, дав наказ підтримати порядок, але ви, як бачу, не дуже себе обтяжували. Зраділи, що не треба рахувати порцій ковбаси, і спокійнісінько пішли подивитися, як я це з вікна бачив, на проштрикнутого капрала з дойчмайстрів. А коли я вас потім наказав викликати, то ви вважали за необхідне дати волю вашій кадетській фантазії, мовляв, ви йшли переконатися, чи не провадиться там біля проштрикнутого капрала якась аґітація…