— А чорнило вони роблять із юшки, якою їх годують, — пояснив Павук. — До юшки треба додати трохи тертої цегли.
— Зрозуміло, — промовив Цибуліно. — То завітай завтра вранці до моєї камери. Я теж дам тобі записку.
— Згода, — пообіцяв Павук і подався далі в своїх справах.
Тільки тепер побачив Цибуліно, що листоноша шкутильгає.
— Ти, мабуть, вивихнув собі ноги? — спитав Цибуліно.
— Та ні. Це від ревматизму. Бачиш, мені шкодить вологе повітря в'язниці. Я вже старий, і мені треба було б поїхати на село відпочити. Там у мене є брат. Він мешкає на кукурудзяному полі. Щоранку напинає своє павутиння між кукурудзяними стеблами і цілісінький день гріється собі на сонечку та дихає свіжим повітрям. Уже не один раз писав він, щоб я приїхав до нього в гості. Та хіба ж можу я покинути свою роботу? Адже коли берешся до якогось діла, то треба виконувати його до кінця. Крім того, я ворогую з принцом Лимоном, бо колись його слуга вбив мого батька. Розчавив бідолашного старого на кухні. Там і досі залишилася пляма на стіні. Я інколи ходжу подивитися на ту пляму і щоразу кажу собі: «Ну начувайся, Лимоне! Колись і від тебе тільки мокре місце залишиться!» Правда ж? [128]
— Правда! — погодився Цибуліно. — Ще ніколи в житті не зустрічав я такого благородного Павука.
— Кожен робить те, що може, — скромно відповів Павук.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Цибуліно втрачає всі надії
На другий день Цибуліно відірвав шмат від своєї сорочки і поділив його на маленькі однакові клаптики.
«От і поштовий папір, — задоволено сказав він сам собі. — Почекаємо тепер, поки принесуть чорнило».
Коли Лимончик приніс йому юшки, Цибуліно не став їсти. Ложкою нашкріб трохи цегляного пороху зі стіни і всипав його в юшку. Добре розтер ложкою, розмішав і написав кілька листів.
«Дорогий мій татку! — говорилося в першому листі,- Пам'ятаєте, я обіцяв звільнити вас із тюрми? Цей час уже близько., Я придумав план нашої втечі. Цілую вас. Ваш син Цибуліно».
Другий лист, адресований Кротові, був такий:
«Любий старий Кроте! Не думай, що я про тебе забув. Тут, у в'язниці, робити нічого, і я весь час згадую моїх давніх друзів. Думав я, думав і придумав, що тільки ти можеш визволити звідси мене і мого тата. Розумію, що це — справа нелегка. Але якщо тобі вдасться зібрати з сотню кротів собі на підмогу, то це можна буде зробити. Чекаю твоєї відповіді негайно, тобто чекаю твоєї появи у моїй камері. Твій давній друг Цибуліно».
Приписка: «Тепер уже твої очі не болітимуть від світла. У моїй камері темніш, ніж у льоху».
У третьому листі, адресованому Вишеньці, говорилося:
«Любий Вишенько! Я нічого про тебе не знаю, але не думаю, щоб ти занепав духом через нашу поразку. Даю тобі слово честі, що скоро ми розправимося з Помідором. У в'язниці я багато думав про те, що ніколи було обдумувати на волі. Ти ж допоможеш мені вирватися звідси, правда? Передаю через тебе листа Кротові, поклади [129] його в умовлене місце. Згодом напишу тобі, що робити далі. Привіт усім нашим. Цибуліно».
Потім він сховав усі три листи під подушку. Вилив рештки чорнила в ямку під ліжком, віддав миску тюремникові і вклався спати.
Вранці Павук Кривоніг приніс йому нового листа від батька. Старий Цибулоне був стривожений звісткою від Цибуліно і радив йому ощадливіше витрачати свою сорочку на листи.
Тоді Цибуліно відірвав мало не півсорочки і розіслав той шмат долі. Вмочуючи палець у чорнильницю, тобто в ямку під ліжком, він почав малювати.
— Що ти робиш? — стривожився листоноша. — Якщо ти витрачатимеш на листи такі клапті, то через тиждень сидітимеш зовсім без сорочки.
— Не хвилюйся, — заспокоїв його Цибуліно. — Через тиждень мене й близько тут не буде.
— Ой, чи не помиляєшся ти, синку!
— Можливо. Але, замість того щоб допомагати порадою, краще допоміг би ти мені рукою.
— Усі мої вісім лап до твоїх послуг. Що ти задумав?
— Та ось хочу на цій половині сорочки накреслити план усієї в'язниці. Хочу точно накреслити розташування всіх поверхів, мурів, подвір'я і всього іншого.
— Ну, це неважко зробити. Я знаю кожен закапелок. За допомогою Павука Кривонога Цибуліно вправно накреслив план тюрми, на якому позначив двір хрестиком.
— А для чого ти поставив тут хрестика? — запитав Павук.
— Це я поясню тобі іншим разом, — неохоче відповів Цибуліно. — А тепер ось тобі листи: оцей — батькові, а ці два і план в'язниці треба віднести до мого друга.
— Він не в тюрмі?
— Ні, це молодий граф Вишенька.