А настане хвилина спокійної замріяності, і він побачить над двором швидкі хмари-птахи, хмари-планери, хмари-ракети, що їх несе із собою вітер у блакитному небі. І просто з-за даху вилетить на нього велика срібляста машина - пасажирський реактивний літак, прикриє на мить крилами весь двір і так само несподівано зникне, тільки грім прогримить по дахах.
І нова школа - ось вона стоїть серед двору - теж до душі Сергійкові. У класах білі парти й жовті, зелені, блакитні дошки. Вийдеш у коридор - деред тобою стіна із скла, і. небо з хмарами, і дерево, і чагарник; так і здається, що школа пливе серед зелених хвиль, ніби пароплав. А ще найголовніше, найцікавіше - лічильні машини в лабораторіях. Великі й маленькі, схожі на шафи, телевізори й друкарські машинки, вони вітали Сироїжкіна веселим перестуком клавіш, приязно підморгували йому різнокольоровими вічками й добродушно гуділи свою нескінченну пісню. Через ці дуже розумні машини й назва у школи була особлива: юних кібернетиків.
Коли Сироїжкін тільки-но приїхав у новий будинок, записався у сьомий “Б” і ще не бачив цих машин, він сказав батькові:
- Ну, мені пощастило. Конструюватиму робота.
- Робота? - здивувався Павло Антонович. - Це для чого ж?
- Як - для чого! Буде ходити по хліб, мити посуд, готувати обід. Матиму хіба ж такого друга!
- Ну й дружба! - сказав батько. - Мити посуд...
- Але ж це робот, механічний слуга, - відповів Сергійко.
І він ще довго розмірковував про те, які обов’язки можна покласти на робота, поки батько не перебив його:
- Ну, годі фантазувати! Завтра підеш у школу і все узнаєш.
- І ще буде чистити черевики, - пробурчав Сергійко з-під ковдри.
А назавтра Сергій уже забув, що збирався конструювати робота. Після школи він вихорем увірвався в квартиру, кинув у коридорі портфель і, відсапуючись, продекламував:
“А” і “Б” на димарі
Посідали угорі.
“А” упало, “Б” пропало,
Хто лишивсь на димарі?
- От тобі й маєш! - засміявся батько, - Наш кібернетик зробив відкриття. По-моєму, цю задачку вивчають у дитячому садку.
- Гаразд, - сказав Сергійко, - якщо в дитячому садку, тоді розв’яжи її.
- Та ну тебе, Сергійку, облиш! Мені ще аж до ночі сидіти над кресленням.
Павло Антонович пішов було в кімнату, але Сергій вчепився в нього, як кліщ.
- Ні, ти не ухиляйся! Ти скажи, що лишилось на димарі?
- Мабуть, “І”? - Батько стенув плечима.
- От ти міркуєш якраз примітивно, - поважно сказав Сергійко. - Припустимо, “А” - це сажотрус, “Б” - пічник. Якщо вони обоє звалилися, як же могло залишитися “І”? Це не річ, її не можна помацати чи впустити, - Сергій помовчав мить і хитро посміхнувся. - Але ти теж маєш рацію. Раз ти не скинув з димаря “І”, ти його помітив. Отже, це слово несе важливу інформацію. А саме: воно вказує на тісний зв’язок між об’єктом “А” та об’єктом “Б”. Хоч це “І” не предмет, воно існує.
- Мудро, - сказав Павло Антонович, - та ми, здається, один одного зрозуміли.
- А по-моєму, все дуже просто, - вів далі син/- Кожна літера, кожне слово, навіть річ, навіть вітер чи сонце несуть свою інформацію. Ти, наприклад, читаєш газету й дізнаєшся про новини. Я розв’язую задачу, застосовую формули й знаходжу відповіді. Десь у морі капітан веде корабель і дивиться, які хвилі, який вітер. Усі ми діємо однаково: беремо якусь інформацію і працюємо.
Після цієї “вченої” промови батько дійшов несподіваного висновку:
- Виходить, коли ти приносиш трійку й кажеш “я все знав”, треба вірити не твоїм словам, а результату, щоденнику. Дуже мудре правило!
- Ну, тепер у мене не буде жодної трійки, - переконливо сказав Сергій. - Я вивчатиму всі машини.
Батько засміявся, обхопив Сергійка за плечі, закружив по кімнаті:
- Ох ти командир роботів і державна людина! Хочеш вечеряти? Є смачний компот.
- Який там компот! Постривай! Я не сказав найголовнішого. Я ще не вибрав, ким мені бути: програмістом чи монтажником?
Вони розмовляли весь вечір, але так і не вирішили, що ж краще. Сергійко не знав, ким же йому стати: інженером чи математиком? На кого вчитися - на обчислювача-програміста чи на монтажника цих розумних машин?
Якби Сергійко був монтажником, то вже через рік стояв би у білому халаті над кресленнями, власними руками монтував блоки машин - маленькі електронні організми. Захоче - і навчиться складати яку завгодно машину. Автомат для варіння сталі, чи диспетчера самохідних комбайнів, чи довідник для лікаря. Можна й телевізійний апарат, що веде репортаж з космосу, і з дна океану, і з-під землі.