Пригоди їжачка Каппі
Бакалов Василь
Інтернет спільнота " Перо золотого лева " (2015)
Їжачок Каппі одного дня потрапляє у пастку фермера. І на новому місці його зустрічають нові пригоди з якими не легко впоратись.
___ I ___
Дощик
У літній ранок у густому зеленому лісі нічого нового не передбачалося. Зазвичай у цю пору лісові жителі ще солодко спали, але крім двох маленьких їжачків. Це були два товариша Каппі і Плакі, вони збиралися зробити своїм батькам сюрприз. Їжачки хотіли здивувати батьків смачним сніданок і доказати що вони вже дорослі.
Вони без турботно гуляли біля озера в якому всміхалося маленьке сонечко. Їжачки заглядали за кожний кущ і дивилися чи немає там грибочка. Але нічого там не було, вони розчаровано поверталися до старого дуба біля якого проживали дві сім’ї.
- Як шкода, що нічого не знайшлося, - розчаровано промовив Плакі.
- Плакі, не розчаровуйся, - підтримав їжачок Каппі.
- Каппі, подивись кущик з малини, - сказав їжачок Плакі.
І насправді перед їхніми маленькими носами розкрилась арка з кущів рожевої малини.
- Де ми?,- стурбовано запитав Плакі
- Не знаю точно, але можу сказати, що ми заблукали,- озираючись відповів Каппі.
- Мабуть, але це не погано ми опинилися серед смачної малини та зможемо його принести до домівок.
Вони розпочали збирати розовеньку малинку, одну собі в ротик, а другу на колючку на спині. Час минув дуже швидко, що друзі не замітили, як набігли темні страшні хмари, які не мов викрали ще хвилину тому тепле сонечко.
- Я думаю, що досить, - запропонував Каппі.
- Так …так… мене вже місця немає,- тяжко зітхнув Плакі.
- Батьки будуть раді, - гордо промовив Плакі.
- Аякже, тут на цілий день, - додав Каппі
- Ой, крапає дощик,- промовив Плакі.
- Краще поспішаємо додому, - сказав Каппі.
Розпочався сильна злива крізь яку геть нічого не було видно.
Вони почали шукати дорогу додому але, що разу через зливу їжачки кружляли на одному місці.
- Ну і злива,- не вдоволено промовив Каппі.
- Це не головне Каппі, як ми додому повернемось га?,- в стані паніки говорив Плакі.
- Тільки не паніку, завжди є вихід,- підбадьорив Каппі.
- Це ти винен, що ми зараз тут, а не в теплій домівці біля матінки,- розлючено промовив крізь сльози Плакі.
За деревами щось зашаруділо і почулись тяжкі кроки, які наближувались до їжачків.
- Тихо! Тут хтось є,- наказним голосом промовив Каппі.
- МИ ТУТ,- закричав Плакі. Каппі вхопився лапками за мокру голову і подумав “дурень”. А в цей час з кущів появився великий бурий ведмідь з рибою в зубах.
- Фу-у-у,- промовив Плакі глянувши на рибу.
Ведмідь виплюнув рибу і голосно засміявся. Каппі теж підтримав ведмедя і вслід йому також засміявся. Плакі стояв стороні і не розумів чому вони сміються з нього.
- Ну, що заблукали?,- запитав грубим голосом бурий ведмідь.
- Доброго ранку Карху, ми просто хотіли перекусити, але потім виявилось, що ми заблукали,- відповів Каппі.
- Впізнаю старого Ізака, який ніколи не відповідає одним словом, а складає цілі поеми,- усміхаючись промовив ведмідь Карху.
Ізак це батько Каппі, який був старим другом бурого ведмедя Карху. Які часто ходили в гості одне до одного.
- Ви покажете нам дорого до дому?,- тихим голосом промовив Плакі в якого ще текли сльози.
- Звичайно Плакі,- промовив ведмідь Карху.
Проминула довга мовчанка. Каппі подивився на небо яке і на далі оточило темні хмари.
- Ходімо до барлогу, чому мокнути,- запропонував ведмідь. Ведмідь взяв свою рибу і вони швидко бігли по лісі через сильний дощ.
Їжачок Каппі на секунду зупинився і розпочав розглядати велику нірку, яку не охайно положили гілочки. Ведмідь розсунув все і їжаки зайшли у глибоку нірку, яка більше була подібна на печеру. В барлозі нікого не було, але ведмідь грубим голосом промовив: - Синку, виходь до тебе гості.
Із кінця барлоги вибігає маленьке ведмежа і обняло свого батька.
- Привіт,- привітався Каппі
- Привіт Каппі,- подібним грубим голосом, як у батька відповіло ведмежа.
Старший ведмідь не акуратно засунув велику лапу у бочку в якій був золотистий мед. Він пригостив гостей гостинцем і вийшов з барлоги.
Каппі з своїм другом ведмежам Орсо часто зустрічалися на прогулянках батьків, тому Каппі не був збентежений, як Плакі. Який з страхом дивився на маленьке ведмежа. Каппі зі з радістю хрускав солодким медом, який перетворився в густу масу.
У барлозі причувалося, як періщить дощ. Каппі розглядав усе на вколо і запитав у Орсо: - Твій батько на довго пішов?
- Я не думаю, що на довго,- відповіло ведмежа.