- Де твоя мати?,- запитав Плакі.
Каппі штурхнув його, що означало він втручається в чужі справи. Але на диво ведмежа відповіло спокійним голосом: - Незабаром прийде.
Але маленькому Орсо було тяжко розповідати гірку правду про велику пожежу в лісі в якій він загубив матір і тому завжди відвертався від відповіді.
Після цього вони просто грали в хованки, поки до барлоги не зайшов ведмідь Карху, який повідомив батьків їжаченят, що вони в безпеці. Ведмідь розповідав різні не билиці, які вірили тваринки. Але його перервало сонячне сяйво яке завітало в барліг.
- Ну що?,- запитав Карху,- пора додому,- додав він
- Дякую за допомогу !- щиро відповів Каппі.
- Може чекаєте чи ви бажаєте провести і ніч у пошуках домівки?,- запитав Карху.
- Га?,- не розчув Каппі ведмедя.
- Я хотів вам показати дорогу до роздоріжжя,- грубим голосом промовив Карху.
- Не потрібно. Я знаю дорогу до роздоріжжя,- мовив Каппі.
- Ну вирішуйте,- сказав Карху.
- Ти точно знаєш дорогу?,- поцікавився Плакі.
- Авжеж,- відповів Каппі.
- Ну гаразд, вас там будь чекати ваші батьки,- промовив Карху і показав лапу на вихід.
- До зустрічі,- попрощався Каппі.
___II___
Пастка
До лісу знов повернулися яскраві барви літа, які весело зустрічали бджілки. Вони голосно обговорювали погоду, яка руйнувала їхні плани щодо роботи. Біля них проходили їжачки, які спостерігали за кольоровою веселкою. Вони високо задерли носики у небо і забули, що повертаються додому.
- Тобі сподобились історії Карху?,- запитав Плакі.
- Аякже, особливо про індійського слона з великими вухами, який мрія літати високо в небі,- відповів Каппі.
- Це теж цікава історія, але мене найбільше розсмішила розповідь про невезучого вовка який завжди потрапляв в халепу,- вони разом засміялися.
Але їхню розмову порушила чорна ворона, яка не вдало приземлилася біля Каппі. Ворона тяжко дихала і щось хотіла повідомити їжачкам: - … ДОПОМОЖІТЬ …
- Що сталося?,- перелякано промовив Каппі. - … ЛИХО … ЛИХО … ПРИЙШЛО …,-
- Розкажіть все,- урвав її Плакі. Ворона не запно злетіла на гілку клену і розпочала говорити: - Там двоє їжаків потрапили в глибоку яму в яка заповнена дощовою водою з якої не можливо самостійно вибратися,- промайнула мовчанка і ворона мовила далі,- я летіла, але нікого не зустріла, щоб повідомити про лихо.
- Мій батько,- одночасно промовили друзі.
- Пані ворона, де це відбулося?,- запитав Каппі.
- Тут не далеко, але потрібно, що один з вас пішов шукати старших і сильніших звірів,- відповіла ворона.
- Ми самі справимось,- обурено промовив Каппі.
- Ні, поки ми тут сваримось там вони потребують порятунку,- обурено промовила ворона
- Плакі йди до Карху, а я іду за вороною,- сказав Каппі, і вони розділилися Плакі швиденько вертався в барліг Карху. А капі в цей час поспішав за вороною яка на думку їжачка здавалося щасливою. Каппі з вороною минали йому не відомі місця лісу і чорна ворона лише говорила “Ще трішки”. Ось вони прийшли до так званого місця де знаходилась не безпечна ділянка.
Каппі був дуже переляканий за батька що не намітив, що потрапив на околиці села. Уся долина була обкладена не зрозумілими дерев’яними коробками. Ворона зупинилася біля одної з них і промовила: - Ми прийшли в цій коробці є мотузка, яка допоможіть нам.
- А чому ми так далеко,- запитав Каппі.
- Не задавай зайвих питань,- урвала його ворона,- якщо ти хочеш побачити батька.
- Звичайно,- промовив Каппі і обережно заліз в коробку тільки він торкнувся мотузки, як коробка зачинилася і їжачок усвідомив, що його обдурили.
Він намагався вибратися від паски, але нічого не получилося. Каппі розпочав кричати на допомогу, Але ворона щасливо дивилася на нього і промовила: - Не трать часу, ніхто не прийде .
- Я тобі не вірю,- розлючено сказав їжачок і продовжив кричати -ДОПОМОЖІТЬ.
- Який наївний їжачок. Я забула приставитись, - ласкаво промовила ворона.
- Мені байдуже, як вас звати. Ви брехунка, яку ліс ще не бачив,- розлючено промовив Каппі.
- Дякую за комплемент, мене звати Ефіра,- солодким голосом говорила ворона. Їжачок промовчав і обдумував, як виплутуватись з халепи, яка оточила його. Ворона пихато злетіла на дерев’яну пастку і гордо чекала на господаря, який мав явитись хвилину на хвилину.
Господарем Ефіри був простий фермер Богдан Петрович, який ще юним хлопчиком допоміг вилікувати крило. І після цього чорна ворона залишилася хорошим другом для хлопчика. А останнім часом у фермера все йшло шкереберть. Його славна мельниця у селі згоріла, а за нею і весь урожай який давав не маленький прибуток. Зараз сім’я фермера перебуває у злиднях і тому Богдан Петрович був змушений виловлювати лісових мешканців, щоб подальшому продати на ринку.