І нарешті із села було чутно стукіт копит і жахливий хрипкий голос чоловіка який підганяв коня швидше йти.
- Господар їде,- радісно викрикнула ворона.
Ворона гордо полетіла на зустріч господарю. А серце їжачка стукало швидше і швидше, він не знав, що думати.
Як перед пасткою появилися чорна тінь чоловіка. Він підійшов до їжачка й усміхнувся взяв клітку і поклав її на воза. Сів спереду, а перед ним вмостилася ворона.
- Молодець,- промовив фермер через пишні вуса і вони рушили. Дорога була короткою і незабаром появилися перші хатинки з яких кумедно втікав дим. На дворі гордо крокували півні.
___III___
Нові друзі у неволі
Вони зупинилися біля старої хатинки в якій з першого погляду ніхто не жив. Фермера зустріла маленька дівчинка, яка не була задоволеною щодо нового заробітку батька. Він заніс їжачка до хліву в якому проживи домашні і лісові жителів. Їжачка посилили біля руденької білочки, яка завжди була оптимістом, а на проти вічно насупленим заєць. Фермер покинув хлів і звірята голосно розпочали розмовляти між собою.
- Салют друже,- привіталася порося.
- Привіт, мене звати Каппі,- привітався Каппі, який засмучено сидів у тісній клітці.
- Дуже приємно, я Грюзька,- відповіло порося.
Їжачок махнув головою.
- Каппі?,- перепитала стара коза. Коза була дуже забудькувата і тому часто одне і те саме перепитувала безліч разів.
- Саме так,- підтвердив їжачок.
- Хм, дуже дивне ім’я або я вже давно з ніким не спілкуюсь,- роздумуючи мовила коза
- Не знаю щодо вас, але перед моїм першим днем періщив дощ, а наступний день булу чутно тільки капання краплинок з дерев і тому батько вирішив назвати Каппі.
- Дякую молодий їжаче, що розповів прекрасну історію,- лагідним голосом промовила коза.
- Ну розповідай звідки завітав?,- запитала білочка.
- Я простий житель лісу, який потрапив у пастку,- сумним голосом промовив їжачок. А ззаду захихотіла ворона.
- Грюзька,- звернулася коза до поросяти,- а хто це такий до нас завітав?,- дивлячись на Каппі.
- Що знову все забула?,- розлючено промовило порося до старої кози.
- Я не знайома з цим їжачком,- заперечила коза.
- З мене годі,- обурено відповіло порося козі й заховалося. Коза також обурилась і не втручалась у розмову.
Каппі уважно спостерігав в стороні і був вражений такою поведінкою тварин які довго проживають по сусідству.
- Не переймайся через них, вони завжди такі,- звернулась білочка до їжачка Каппі.
- Та нічого,- відповів Каппі.
- Мене звати Руліс і я теж потрапила у пастку,- гірко промовила білочка,- але я щаслива, що опинилась тут серед хороших друзів.
- Взаємно,- озвався заєць в кінці хліву - мене звати Коротконіс.
- Дуже приємно,- щиро відповів їжачок.
- Нам також,- відповіла білочка.
До хліву зайшов веселий фермер у супроводі свого коня. Кінь боязко крокував і раптом появилися маленька сіренька мишка, яка помахала хвостиком, а кінь з переліку підстрибнув і занурив голову у суху траву, як страус. Всі навколо засміялися і у фермера також появилися усмішка крізь пишні вуса. Мишка розпочала танцювати і в кінці показала маленькі зубки і з щезла. Кінь визирнув і пересвідчився чи не має бешкетниці. Фермер дружньо допоміг коню знайти його місце і поглянув на всіх звірят і весело заспівав.
«Ой мої любі, мої любі,
Як добре, бути людиною,
Хоч у кишені нема ні гроша,
Зате я дуже щасливий,
Що маю кришу над головою.
І не страшні мені грози і мороза»
Фермер повторював слова пісні не один раз і розпочав роздавати вечерю своїм тваринкам. Він підходив до кожного і хрипким голосом запрошував до вечері.
Фермер вийшов, як у хліву знов розпочалось звичне життя. Одне одного що перепитують, сваряться і так далі.
- Коні, ти як завжди,- усміхаючись промовила білочка. Кінь рідко з ким розмовляв, тому що вважав це марна втрата часу.
- Що буде далі?,- звернувся з питанням до всіх Каппі.
- Грюзька розповідала, що цей не добрий чоловік продає лісових тварин на ринку іншим людям,- таким тоном відповіла білочка Руліс, ніби розповіла смішну історію.
Після цих слів їжачок сильно зажурився, що на завжди лишиться житти з людьми. Він закрутився в колобок і дивився у темне віконце в якому зникло гаряче сонечко, а на цього місці проявляються безліч крихітних цяточок.
- На добраніч,- вигукнув їжачок звірятам які вже спали.
Він не міг збагнути чому саме він потрапив на гачок ворони, яка підло обманула його, а можливо він зараз спить і прокинуться. Він дивився на зорі і намагався заснути, щоб зранку прокинутись у нірці.