- ПОПЕРЕДУ МИША!.
Кінь з переляку, як затормозив, що фермер влетів з воза, як з катапульти. Дерев’яні пастки розбилися вщент. Каппі поранився, але від радості не відчував болю. Він збирався вже вистрибнути з воза і замітив, що його друзі не поспішають втікати.
- Ви чому не втікаєте?,- здивовано запитав їжачок.
- Я нікуди не збираюсь втікати. Я повертаюсь до хліву, - відповів заєць.
- Я теж не хочу, - підтримала білочка зайця.
- Чому?.
- Ми звикли до цього життя, - промовив заєць.
Їжачок подякував братам за допомогу і подався до темного лісу.
___VII___
Сірий і нещасний
У темному лісі блукав самотній їжачок який переміг одну перешкоду, як появилися друга. У лісі їжачок не жалів, що опинився тут, але збагнув, що йому потрібно подолати не простий шлях додому. Він ходив у нічному лісі, якому світила біля куля, яка освічувала дорогу. Каппі впевнено крокував до визначеної цілі. Але подорож виявилась виснажливою і тому він засипав прямо на дорозі.
Ранок настав незапно у лісі всі жителі кудись поспішали. І одна із білочок не на роком кинула маленьку шишку на їжачка. Каппі миттєво прокинувся і оглядаючи по сторонах шукав правопорушника, але білочка промовила першою: - Вибач любий, я така не зграбна.
- Нічого страшного.
- Ну і добре - вимовила білочка і побігла далі.
Їжачок відчув легкий голод і подався у пошуки їжі. Каппі ретельно обнюхував кожний листочок і тут він натрапив на яблуню яка росла край лісу. Біля яблуні було нікого крім рештків старого сараю. Він смакував жовтими яблучками і тут пролунав звук із сараю. Їжачок хотів поглянути, що трапилося, але хуліган визернув перший. Це був нещасний вовк, який нещодавно потрапив у бійку. Вовк шкандибав по руїнах, що наступив на розбите скло і завив від болю. Їжачок одразу здогадався, що вовк із історії Карху: сірий, без зубий вовк якого не було хвоста.
Вовк і на далі корчився від болю, але замітивши їжачка промовив :
- Що знущатись прийшов? ,- хрипким голосом промовив вовк.
- Ні.
- Всі так кажуть.
- Я чесно.
- Як цей невинний кролик, який закидав мене камінням коли я потрапив у яму.
- Що правда?
- Аякже.
- Мені дуже шкода.
- Звична річ, що всім шкода Вольфі, який вічно потрапляє в халепи, що вже легенди складають.
- Я чув одну.
- От бачиш.
- Ой, мене звати Каппі, - їжачок хотів привітатись, щоб перемикнути розмову на іншу тему.
- Вольфі, - махнув лапою.
- Чому з тобою завжди щось трапиться?
- Батькові гени, - тяжко зітхнув Вольфі - вони мене переслідують.
- Співчуваю.
- Дякую, але мені, що з того
- Не знаю, - відповів їжачок і миттю додав - може підтримка!
- Напевно, - усміхаючись відповів Вольфі.
Поблизу лунали людські кроки. Вольфі одразу збагнув, що потрібно вшиватись. І кугиляючи по шкандибав далі від сараю, але їжачок хотів допомогти Вольфі.
- Мерщій втікай!, - крикнув Вольфі.
- Але чому?
- Мене люди не полюбляють.
І пролунав вистрілив птахи, які були поблизу порозліталися у різні сторони. І тут знову пролунав вистріли рушниці і куля потрапила у самісіньке дерево біля Вольфі. Вовк з переляку втікав забувши про всі болячки. А Каппі сильно перелякався, що не замітив, як на наступив уламок розбитого вікна. Йому одразу прийшла думка чи вовкова вдача не перейшла до нього.
___VIII___
Дід Тарас.
По руїнах крокував сивий чоловік з великою страшною рушницею, але з добрим серцем.
Це був лісник який пильно слідкував за жителями лісу і охороняв їх від не безпеки.
Пересвідчившись, що вовк втік лісник підійшов до пораненого Каппі.
- Ой лихо яке, - промовив чоловік.
Він простяг руки до їжачка і поклав його собі на праву долоню. Вони йшли довгенько, а біль у їжачка ставав не стерпним. Дідусь легким жестом руки витягнув осколок і обережно перемотав ранку і біль залишив Каппі.
Вони ще трішки блукали по не відомому лісі, як серед дерев стояли дві хатинки. Дідусь направився до меншої за розмірами хатинки. Занурив руку у маленьку шпаринку і витягнув ключа. Відчинивши двері їх зустріли дві білочки одну з яких зустрів сьогоднішнім ранком їжачок. Інша була поранена у задню лапку. Також у стороні сиділа самотня сова, яка мала перев’язане крило і руда лисиця, яка акторські зображала хвору.
У будинку були кімнатки подібні до кліток старого фермера і одній з них поселили їжачка. Їжачок Каппі був у маленькій кімнатці сам. Його знову проникли старі почуття щодо не волі і його майбутнього. Але до нього привітався єнот: - Привіт, ти тут уперше?
- Привіт, так.
- Я тут в друге.
- Що трапилося?
- Впав з дерева, так сильно болить. Краще подивись, - засмучено промовив єнот.