У барлозі причувалося, як періщить дощ. Каппі розглядав усе на вколо і запитав у Орсо: - Твій батько на довго пішов?
- Я не думаю, що на довго,- відповіло ведмежа.
- Де твоя мати?,- запитав Плакі.
Каппі шурхнув його, що означало він втручається в чужі справи. Але на диво ведмежа відповіло спокійним голосом: - Незабаром прийде.
Але маленькому Орсо було тяжко розповідати гірку правду про велику пожежу в лісі в якій він загубив матір і тому завжди відвертався від відповіді.
Після цього вони просто грали в хованки, поки до барлоги не зайшов ведмідь Карху, який повідомив батьків їженят, що вони в безпеці. Ведмідь розповідав різні не билиці, які вірили тваринки. Але його перервало сонячне сяйво яке завітало в барліг.
- Ну що?,- запитав Карху,- пора додому,- додав він
- Дякую за допомогу !- щиро відповів Каппі.
- Може зачикаєте чи ви бажаєте провести і ніч у пошуках домівки?,- запитав Карху.
- Га?,- не розчув Каппі ведмедя.
- Я хотів вам показати дорогу до роздоріжжя,- грубим голосом промовив Карху.
- Не потрібно. Я з нею дорогу до роздоріжжя,- мовив Каппі.
- Ну вирішуйте,- сказав Карху.
- Ти точно знаєш дорогу?,- поцікавився Плакі.
- Авжеж,- відповів Каппі.
- Ну гаразд, вас там будь чекати ваші батьки,- промовив Карху і показав лапу на вихід.
- До зустрічі,- попрощався Каппі.
___IX___
Туди-сюди
З повним багажем їжачок ледь пересувався. Він пригадував слова сови, яка детально розповіла коротку дорогу до річки за якою дубовий ліс.
Їжачок блукав серед дерев і невдовзі заблукав. І на одному дереві сидів дятел.
- Перепрошую, - звернувся їжачок до дятла.
- Слухаю.
- Я заблукав. Мені потрібно до річки.
- О це просто. Йти прямо і прямо, а потім знайдеш, що шукав.
- Дякую.
Каппі скористався порадами дятла. Але незабаром він зайшов до страшного болота в якому забавно гралися жабенята в жмурки.
- Подивись сестро … у нас гості.
- О-о-о, і колючий, - додала інша жаба.
- Що потрібно в нашому краю?
- Я шукаю дорогу до річки.
- А чому ти тут?
- І мене - це питання хвилює. Я йшов сказаною дорогую, але потрапив сюди.
- І хто так порадив?
- Місцевий дятел.
- Часом не той, що казав ” прямо і прямо “
- Саме так.
- Тепер все ясно. Він завжди дома сидить, а потім всіх сюди веде.
- Ви знаєте дорогу?
- Звісно. Але спочатку виконай три наших бажання.
- Якщо я не забажаю виконувати ваших бажань?
- Лишися тут назавжди, - вишкірено відповіла жаба.
- В тебе вибору немає.
- Я слухаю уважно.
Жабенята розпочали думати і гадати щоб виконав би їм їжачок.
- Я хочу золоту корону з діамантом у середині.
- Чому це ти хочеш корону. Це моя мрія і він принесе мені.
Жаби розпочали сперечатись, а тим часом їжачок не замітно втік. Він зупинився далеко від болота, щоб перекусити і набратись сил для подальшої мандрівки.
Після обіду пекуче сонце на давало ні кому проходу. Від якої появлялися сильна спрага і лісові жителі поспішали до водойми, і Каппі цим скористався. Він йшов слідом за великим лосем.
- Ти слідкуєш за мною? .
- Ні пане.. е-е-е я теж йду за водицею.
- Що спрага?
- Так.
- Ну гаразд.
Їжачок і на далі йшов, як нарешті помітив ту саму річку про яку розповідала сова. Він спершу випив краплину чистої води і почав шукати шлях перебратись на інший берег. За яким веднілись кущі малини з яких не давно блукав. Каппі не було жодних ідей щоб перебратись на інший берег. Він ходив туди сюди і помітив шістьох бобрів які щось шукали.
- Може, це підійде?
- Ні. Занадто мале … а це занадто сухе.
- Я можу чимось допомогти?,- втрутився в дискусію бобрів їжачок.
- Аякже. Поглянь який кращий стовбур?
- Я вважаю, що це.
- Я також про нього думав. Молодець.
- Дякую.
- Хватить байдики бити. У нас робота.
Бобри розпочали гризти дерево і за кілька хвилин воно впало. Старший бобер все оглянув і вказав на наступні дерева. Через годину три дерева лежали на двох берегах нагадуючи міст.
Каппі вже хотів наступити на щойно побудований міст, як старший бобер викрикнув:
- Стій!
- Чому?
- Він ще не готовий, але якщо хочеш пониряти.
- Не хочу, але я спробую.
- Тоді повний вперед.
Каппі не впевнено покрокував по дереву, яке розпочалось гойдатися. Він швидко переступав, що яблука і груші попадали у воду. Їжачок був вже на пів дорозі і рішуче побіг і за секунду опинився на іншому березі.
- Так тримати!,- викрикнув старший бобер і повернувся до інших.