___Х___
Старі знайомі
І ось Каппі опинився в рідному місці в якому він все знає. Він йшов стежкою в сторону старого дуба. І на мить згадав, що йому не вдалось зробити приємного сюрпризу тому для матері назбирав гарненьких ромашків, а для батька малини.
Повертаючись побачив знайому постать ведмедя.
- Карху!
Ведмідь щойно вертався від бджіл, які не дуже приязно зустріли ведмедя. Він був весь в гулух, але почувши голос їжачка дуже зрадів.
- Радий тебе бачити.
- Я теж.
- Як бачиш в гості ходив.
- Що трапилось?
- Більше ніяких справ з цими жадними бджолами, - тяжко зіткнув - я попросив трішки меду. Ну ти знаєш, як ми його обожнюємо, а вони сердито налетіли, щось викрикувати. А я мерщій втікати, а вони за мною і я ледь вирвався від їхніх зловісних жал.
- Ох мене також весела подорож була.
- Я зовсім забув повідомити. Твій батько тут все перешукав. Він навіть був на фермі того чоловіка, але все марно. Мій хлопчику, ти не уявляєш, який я щасливий тебе бачити.
- Мені дуже приємно.
У ведмедя потекла слізинка не мов до рідного сина.
- Сьогодні я тебе додому заведу.
- Із задоволенням.
Карху дорогою розповідав захоплені казочки ”Великого лісу”.
- … черепаха доказала лисиці, що швидкість і хитрощі не зламні перед мудрістю набутою роками.
І тут перелякано сидить чорна ворона Ефіра. Вона голосно ридала і кричала «… він мене покинув… свою вірну помічницю, яка завжди допомагала, а тепер він підло проминяв мене на золоті монети… ой горе яке … «
- Так тобі і треба, - промовив Карху.
- Всі можуть виправитись, - промовив Каппі.
- Звичайно, але часом потрібно відповісти за свої вчинки.
- Ти вибрався з пастки? ,- замітила ворона їжачка.
- Як бачиш.
- ДОПОМОЖИ МЕНІ! ,- кричала ворона.
- Геть від нього! ,- з підвищеним тоном відповів Карху.
Ворона полетіла в пошуках нової домівки, а ведмідь, як нічого не було продовжував розповідати історії.
___ХІ___
Рідний дім
Небо вкрилося маленькими цяточками, а старий дуб був під самим їхнім носом.
- Ну що с миліше, - сказав Карху.
- Авжеж, - відповів Каппі.
У маленькій нірці під дубом було тривожно тихо. Каппі впевнено занурив носик і побачив заплакану матір біля якої був батько.
- Мамо, тато, я повернувся! ,- радісно промовив Каппі.
Батьки розчаровано поглянули на нього в повній темряві і батько сердито відповів:
- Що вам треба! Ми знаємо, що нашого сина продали людям. Тому більше не приходьте!
- Не звертай уваги до них приходили різні жителі, які нібито бачили тебе, а інші вдавали, що це ти.
- Ясно.
- Ізак до тебе можна? ,- запитав Карху.
- Ти чудово знаєш ми раді тебе бачити в будь-який час.
- Ой дякую, але я не сам до вас завітав.
- Тоді запроси гостя.
Каппі зайшов у нірку і побіг до батьків. Вони не очікували його побачити і радісно його обняли.
- Каппі! ,- промовила солодким голосочком матір як ти нас на лякав.
- Мамочко це тобі, - вручив ромашки матері.
- Дякую, мій хлопчику. Де ти був?
Каппі переповів власну історію своїм батькам. Мати співчувала синові, а батько тільки усміхався.
- Що Ізак, згадав подібну історію?
- Авжеж, власну.
- Тоді твоя черга розповісти.
- Пам’ятаю, як сьогодні. Був веселий ранок, я із братами, як завжди байдикували біля бурхливої річки. І цей момент я провалився і впав у воду. Течія була настільки сильною, що за мить я опинився за межами лісу. І тут риболовив маленький Карху, який витягнув мене з води. Деякий час я проживав у ведмежі сімї, але потів вирішив, як і ти відшукати власну родину. Але мене інший кінець історії коли добрався до власної нірки, то там мене чекала не сподіванка там посилилися інші їжачки, а потім я зустрів твою матір і ми одружилися.
- Тато, я одного не розумію чому мої друзі лишилися на фермі?
- Тому що ми, як людина привикає до життя, якого ще вчора не хотіла,- відповів батько.
- Дякую, але чому я прийшов до цілі?
- А ти, як думаєш?
- Мрія?,- невпевнено відповів їжачок.
- Саме так, мрія і сила воля зуміє вирішити різні труднощі.
- Ну бувайте, мені потрібно вертатись,- хрипким голосом промовив Карху.
- Щасливо!
І ось наближається кінець нашої історії. Перед початком осені дідусь Тарас нарешті впіймав фермера Богдана, який виловлював лісових жителів і подальшому продавав на ринку. Дідусь відпустив всіх лісових жителів на волю після цього фермеру було заборонено появлятися у лісі і він був змушений переїхав до іншого села. Його приятелька ворона перебралась у велике місто, де розмістилась на місцевій ратуші і інколи по вечорах докучає місцевим жителям своєю піснею про нещасливу долю.