Ми вже сфотографували дияволів на «аеродромі», тепер непогано б «клацнути» їх у «польоті». Я кричу, страшенно галасую, але скати спокійнісінько продовжують дрімати на піску і не подають жодних ознак життя.
Вирішую плисти назустріч цим опудалам, поки Джорджо наводить апарат. «Підпливу ближче, — думаю собі, — і вони прокинуться». Між нами залишається два метри… метр… півметра. Ось я вже над першим дияволом… Простягаю руку і торкаюся хвоста, тільки тоді риба прокидається, робить кілька рухів, ніби обтрушуючись, і починає набирати «висоту». Решта прокинулись теж і потяглися за першим.
Дияволи всі враз б'ють плавцями по воді, здіймаючи густу хмару дрібного піску, яка огортає мене і засліплює очі.
Але скоро вода навколо прояснюється і мені добре видно, як Джорджо прикипів до візира і знімає кадр за кадром.,
У цей самий час Сільверіо Цекка на протилежному краю острова переживає таку саму пригоду. Тільки закінчується вона інакше.
Помітивши зграю морських дияволів, він кидається навздогін, відбиває од гурту одного і ранить вдалим пострілом. Риба чинить скажений опір, але Цекка застосовує «гнучку» тактику, він щедро травить лінь і йому вдається підняти «свого диявола» на борт.
Браво!
Цекка має підстави пишатися таким чудовим пострілом.
Але і цей день, — день біля берегів Шумми, — закінчується. Сонце зникає за островом, там, де розтинає небо струнка біла вежа маяка.
ВІДВАЖНА АКУЛА
Дійові особи останньої пригоди — Джіджі Стюарт, Чекко Баск'єрі, крім них, у головних ролях — макрель і акула.
Макрель безтурботно гралася в останньому промінні сонця. Раптом вона помітила, що до неї наближаються дві невідомі істоти. Доки риба второпала, що це люди (створіння небезпечні!), сталеве вістря гарпуна вп'ялося їй у тіло. Стріляв Джіджі. Коли він, напружуючи м'язи, стримує рибу, у нього з-під ніг, мов метеор, вилітає велика акула. Кілька секунд тіла людини, акули і пораненої риби переплітаються в складних комбінаціях; в цій грі всі троє рискують життям. Жодний маневр Джіджі не дає результатів: акула нічого не боїться, вона вирішила за всяку ціну оволодіти макреллю. Поранена риба спливає кров'ю, вода навколо стає рожевою. Кров ще більше дратує сміливу хижачку.
Баск'єрі намагається відігнати розбійницю, але й він нічого не може зробити: акула не звертає жодної уваги на уколи гарпуна.
Це саме ті хвилини страху і відваги, які збагачують наші знання про глибоководних акул та їхні повадки. Раптом, підкоряючись тільки їй самій зрозумілим обставинам, акула забирається геть. І ми спокійно вантажимо в човен вечерю, завойовану такою дорогою ціною. Трохи згодом Шумма подарувала експедиції ще один незабутній день.
З самого ранку ми працюємо в складі спортивної групи. Наукова група проводить роботи за кілометр від нас. Вона закінчить свій день, записавши в графу «прибуток», крім усього іншого, ще велику рибу-носорога. Її підстрелить Джіджі Стюарт. Це третій екземпляр риби-носорога, здобутий нашою експедицією.
Вайлаті, Букер, його дружина та Цекка тут, з нами, точніше — над нами. Мазіно та я на дні ладнаємося знімати сцени підводного полювання.
До початку вистави, яка ось-ось мала розпочатися, Шумма вирішила прикрити сцену своєрідною завісою, яка відділила нас двох на дні від наших товаришів на поверхні. Над нашими головами, приблизно насередині між поверхнею та дном, проходять хмари блакитних риб-папуг. Їх сила-силенна. Вони поволі пливуть за течією, закриваючи промені сонця, яке ще невисоко піднялося над обрієм. Сонячне світло перетворює риб на якісь тіні, лише плавці та хвіст прозорі, яскраво освітлені, вони здаються сяйвом навколо кожної риби. Так хочеться, щоб якнайповніше відбилося на плівці це вируюче через край багатство життя. Нарешті в хмарі риб відкривається світле віконце. Вайлаті, Цекка (він ближче до мене) та Букер з дружиною (вони ближче до Мазіно) пірнають і проривають завісу, яка нас розділяла. Полювання починається.
НЕ БІЙТЕСЯ МОРСЬКОГО ДИЯВОЛА, КОЛИ ЗУСТРІНЕТЕСЯ З НИМ ВІЧ-НА-ВІЧ
Ми слідкуємо за ними, готові кожну мить почати зйомку. Пролог закінчився, починається вистава. Навколо — скільки завгодно великих риб різних порід і видів. Акули (теж великі) та морські дияволи вже зробили нам візит ввічливості. День обіцяє бути цікавим.
Морські дияволи (ті, середніх розмірів, про яких я вже розповідав) крутяться навколо нас зграйками, піднімаючись з глибини і зникаючи там, звідки випливли. Трохи далі від берега плавають великі зграї — кілька десятків дияволів у кожній.