Выбрать главу

— А я незадоволений, — говорить Букер.

На думку нашого чемпіона, спортивній групі бракує останнього кільця, яке б замкнуло ланцюг славної спортивної боротьби та перемог. Бракує чогось такого, що Букер вперто шукає ось уже місяць, не виходячи з води навіть увечері, коли залишатися на Шостому континенті небезпечно. Те, чого шукає Букер, може бути акулою-піратом відкритого моря або велетенським морським дияволом — вони залюбки пустують на поверхні вечірньою порою. Інакше кажучи, підводному мисливцеві бракує перемоги над «крупною дичиною».

Ми погоджуємося з Букером, але, здається, спортсменам доведеться задовольнитися тим, що вони мають тепер: експедиція наша закінчується.

— Вже час запаювати цинкові ванни!

— Слухай, перевір балони з повітрям.

— Вайлаті, будь ласка, довідайтесь, що там з мазутом.

Ми причалюємо. Поради, накази, прохання… Розділившись на групи, сходимо на берег.

Настала ніч. Спека страшенна. Все навкруги мокре, здається, що йде дощ, але це просто повітря таке вологе.

Потім над «Формікою» ще раз піднімається тропічне сонце і поволі проганяє нічну сирість. Золоте проміння розбігається по воді, кораблях, будинках, вилискує на сталевому мереживі портових кранів… Сьогодні четверте травня. Ми майже всі на березі з самого ранку, кожний має невідкладні справи перед відплиттям.

І раптом якийсь галас у місті. Італійці та тубільці кричать щось і біжать на пристань.

Куди тільки поділась ранкова сонна тиша Массауа! Поступово і учасники експедиції починають розуміти, в чім справа.

СМЕРТЬ НА СВІТАНКУ

— Швидше, швидше в порт!

— Ваш Букер спіймав рибу-диявола…

— Ваш Букер спіймав велетенського морського диявола! Швидше!..

Прожогом кидаємося на «Форміку». А в цей час білий човен спортивної групи вже підходить до борту. Натовп людей з пристані лізе на палубу судна.

У човні сидять Букер з дружиною та весляр-тубілець.

Впоперек човна на носу лежить велике білувате тіло, довжина його близько трьох метрів, вага — не менше двох центнерів.

Посередині туші стирчить фантастично викривлений гарпун, який уп'явся у важливі життєві центри морського чудовиська. Хвіст та кінчики плавців риби злегка тріпочуть: ось-ось настане смерть.

Це морський диявол, велетенський диявол, — Букерова заповітна мрія. Найбільший з усіх, яких коли-небудь пощастило спіймати людині. Успіх Букера блискуче завершує низку пригод Національної підводної експедиції. От коли, насправді, диявол морської пучини розпустив перед людиною свої крила.

З човна Букер переходить на палубу «Форміки», ми обступаємо його і жадібно слухаємо.

Місце дії — порт Массауа, каламутні води якого користуються сумною славою через страшні драми з акулами у головних ролях.

Отже — порт. Легенький бриз. Вода взялася довгими брижами, вони показують напрямок вітру.

Поверхню моря ріжуть два плавці весь час на однаковій відстані один від одного. Між ними раз у раз з'являється третій, менший плавець… Так, жодних сумнівів немає — це морський диявол! Два плавці — це кінці крил, якими він б'є по воді, а третій — спинний плавець.

Відстань між паралельними плавцями — своєрідний паспорт морського диявола. По них одразу видно розмах крил, а значить, і розміри тварини. Букер розуміє, що йому зустрівся велетенський екземпляр, і, не гаючи часу, надіває маску, чіпляє ласти і, схопивши рушницю, кидається у воду. Дружина з човна вказує йому, де випливає скат… Хтось з жителів міста помітив мисливця, і незабаром на набережній збирається натовп. Люди голосно кричать, «боліють» за маленьку людину, яка обережно підпливає на постріл до «дичини», в три рази більшої від неї.

Ось Букер уже поруч з дияволом. Усі затамували подих… Але мисливець випливає на поверхню, не зробивши пострілу — трохи далекувато!

Знову починаються складні маневри: Букер пірнає і обережно наближається до диявола. Велетень описує широкі кола, намагаючись втекти. Ось уже відстань дозволяє стріляти… Але Букер, знаючи далекобійність своєї рушниці і вирішивши забити ворога з першого пострілу, не піддається на спокусу і терпляче вичікує. Він не поспішає, не кидається стрімголов — головне — не налякати здобич — і нарешті домагається свого, майже не рухаючись з місця. Диявол підходить ближче й ближче і, тільки коли між ним і Букером залишилося кілька метрів, помічає мисливця, лякається і пірнає углиб.